Втаємничена публічність
Як громадянин України маю право не погоджуватися з тими чи іншими законами. Хоча нема права їх не виконувати. Останнім часом у Самборі модним став закон про доступ до публічної інформації…
Щоб пересічному читачеві було зрозуміло, про що йдеться, скажемо на хлопський розум: за двадцять робочих днів (є така норма) влада має висвітлити у той чи інший спосіб (у нас, приміром, на сайті міської ради), порядок денний наступної сесії. Тепер про мою особисту незгоду. Трапляються ситуації, коли життєво важливі питання можуть виникати несподівано і їх треба вирішувати негайно. Чекати 20 робочих днів, поки усі, кому не лінь, ознайомляться з проектом рішень, інколи буває складно і недоречно. Ну, але закон є закон і на те нема спасу…
З недалекої історії. Одну з останніх сесій Самбірської міської ради (за головування Тараса Копиляка) опозиціонери зірвали, оскільки тодішня влада не дотрималася тієї ж таки норми закону, з якою я не згідний. Був на той час у залі і нинішній мер Юрій Гамар, який тоді ще мером не був. Мабуть, не знав, що йому доведеться наступати на ті ж граблі…
Ні, ставши лідером громади, Юрій Петрович вчинив вірно і заздалегідь чиновники ратуші вивісили на сайті проекти рішень майбутньої сесії. Признатися, я не часто заходжу на оглядини тих проектів, але до нас прийшли люди і попросили самим оцінити, як твердять, таке неподобство… Чи не найактуальніше нині питання – яку свиту збере біля себе новообраний мер, тобто, хто буде у нього у заступниках? Це уже потім все покотиться своєю чергою, але зараз, коли формується керівна верхівка, люди мають знати, кого буде мер пропонувати. Станом на ранок минулого четверга окремі проекти рішень виглядали, щонайменше, смішно. У проекті, яким пропонують заступників, прізвищ нема взагалі. У ще одному проекті – обрання членів виконкому, ще оригінальніше. До цього керівного органу, зрозуміла річ, увійдуть міський голова Юрій Гамар, секретар ради Юрій Дмитришин, а далі нема жодного іншого прізвища біля керівних посад заступників і філософська приписка: та інші кандидати, запропоновані міським головою.
Якщо у розумінні керівників міста саме це і є публічністю чи доступом до публічної інформації, то ми з цієї інформації не дізналися нічого. І чим нинішня чесна влада від–різняється від попередньої, якій опозиціонери зірвали сесію? Хоча наостанок хочу захистити Юрія Гамара тим, що він ще може й сам не знає, хто має бути у його команді.
До речі, містом почали ширитися розмови не тільки про це, а й про інше, мовляв, у нового мера є у позаштатних радниках якість жінки з Києва, які навіть проводять бюджетні слухання чи засідання бюджетної комісії, хоча мала б це вести голова комісії Світлана Дудко… Якщо Юрій Гамар захоче дати з цього чи іншого приводу прес-конференцію, то, гадаємо, місцеві журналісти йому не відмовлять.
Роман ІВАНЧУК.