Гендерна нерівність існує навіть після смерті: покійник обходиться дорожче, ніж покійниця

Хоспіс у Сідому – заклад специфічний. Туди, як правило, потрапляють люди з дуже важкими недугами, та що там казати, просто перед смертю потребують медичної допомоги, яку в домашніх умовах не мають змоги отримувати. Керівник закладу Тарас Струк заслуговує найкращих слів поваги, бо очолювати таку структуру доволі непросто. І кожного разу пропонує депутатам райради проголосувати за щось нове.

Наприкінці минулого тижня обранці затвердили тарифи на платні послуги. Нам стало дуже цікаво, що ж то за пропозиції у такій специфічній лічниці?

Наприклад, покращення умов перебування. Тобто, якщо правильно зрозуміли, є кімнати більш комфортні і, якщо родичі хочуть поселити туди близьку людину, то мають оплатити в касу гроші. Суми невеликі. Ще одна послуга: прання одягу хворих… А найбільше зацікавила деяких депутатів послуга з наряджання покійників. Люди там, звісно ж, помирають, а санітарки мусять тіло обмити, натягнути одяг поки тіло не задубіло. Хтось же мусить і це робити. Якщо родичі забирають голих померлу чи померлого, то це їхні проблеми. Якщо хочуть ці не конче приємні процедури виконати чужими руками, то мають заплатити в касу… Оригінально вийшло з розцінками. Тарас Струк пояснив, що тарифи на ті чи інші немедичні послуги розробляла ліцензована київська фірма, яка взяла з хоспісу оплату за свої послуги. Тобто, розцінки не народилися у Сідому… Та вразив один пункт. Виявляється, помити тіло покійника чоловічої статі обходиться дорожче, ніж жіночої. Депутати, а це здебільшого чоловіки, відчули несправедливість у ґендерній політиці, але Тарас Струк дав тлумачення: фірма-розробник тарифів вважає, що у чоловіків – більша площа тіла.

Того ж сесійного дня обранці дозволили колективу пана Струка мати ще одну послугу – надання медичної допомоги на дому. Це уже буде безкоштовно і, Богу дякувати, нема різниці: чи то хлоп чи жінка… Тобто, бригада – лікар, медсестра чи санітарка сідають в спецмашину і виїжджають до лежачих хворих, які в силу обставин не можуть мешкати в хоспісі, але їм треба медичної помочі, та ба, навіть помити, промасажувати чи щось таке… От раз у тиждень такі фахівці можуть до них заїхати.

Роман ІВАНЧУК.