Готові підписатися за законопроект Дубневича
Я далекий від бажання когось хвалити, але й не можу стояти осторонь того, щоб не віддати належне людині за її працю і турботу. Зараз не парламентські вибори, і мої міркування – не політика…
Так у житті склалося, що й сам перебував на керівних посадах, знаю багатьох народних депутатів чи їхніх помічників. У більшості випадків ті верховні депутати, яких земляки скеровували до Києва, уже через тиждень про нас забували. Не хочу перераховувати прізвищ, бо їх ми знаємо… І ось нарешті Самбірщина долучилася до перемоги Ярослава Дубневича.
Не вірите на слово, аналізуйте самі, проте саме цей чоловік зробив для нашого регіону більше за ті кілька років, ніж усі його попередники за час незалежності. Він багатий і це всі знають, але виконав ту заповідь Божу, якої, на жаль, багато хто не дотримується. Він зумів стати багатим і вміє допомагати потребуючим. Я часто буваю у селах району, спілкуюся із земляками і, як тільки заходить мова про пана Дубневича, то, як правило, чую лише позитивні відгуки. Очевидно, це і робота його команди, але й ту команду слід було підібрати та вишколити. Ось один маленький приклад. Біля мого будинку у Ралівці команда Ярослава Дубневича встановила дитячий майданчик. Повірте, дуже приємно бачити щодня щасливу малечу. І в принципі у кожному селі він залишив свій слід. З розповідей людей можу наводити ще багато таких фактів.
Але народний депутат – це не тільки той, хто почасти підміняє собою діяльність місцевої влади. Це і законотворень. Свого часу Ярослав Дубневич ініціював законопроект, який би дозволив машини на польських номерах (куплених за кордоном) залишати в Україні на 3 місяці, а не шастати через прикордонні пункти кожні п’ять днів. Знаю, що ця тема була уже у парламенті, але не всі депутати її підтримали. Хочу вірити, що від ідеї збільшити термін перебування таких автівок в Україні, народний депутат не відмовився. Я згідний і сам ініціювати збір підписів чи на ім’я пана Дубневича, чи у якийсь Комітет, чи загалом у Верховну Раду з тим, щоб цей закон був прийнятий. Ми ідемо у Євросоюз і там нас начебто хочуть бачити, то давайте йти на таку поступку водіям. Мені доводилося говорити з такими вічними перетинальниками кордону. Повірте, шкода їх, вони заслужили їздити на добрих автівках, куплених за кордоном. Ну, якщо в Україні ще не продукують надійних машин, то що – далі товктися на старих “Москвичах”? Хочу, щоб у цьому мене підтримали і інші зацікавлені. Може не зовсім у тему, але скажу. Мені довелося попрацювати у Польщі з нашими ж людьми. Я завжди шанував земляків, бо вони талановиті і здібні. Але коли побачив їхню працю у Польщі, почав пишатися ще більше. І ось ті хлопці, попрацювавши там, заробили трохи грошей, придбали собі нормальне авто, а, повернувшись в Україну, змушені кожного тижня знову їхати на кордон, вистоювати у чергах, або вишукувати різними шляхами до-відки про те, що машина начебто зламалася і не може вчасно перетнути пункт пропуску.
Василь ПАХОВЧИШИН. с. Ралівка.