Два тижні тому в Стар’яві організували бій, у якому упівці побили всіх москалів
Мій приятель зі Старого Самбора Святослав Горбовий поїхав на військово-історичний фестиваль у Стар’яву зі сином Володею і обидва отримали море задоволення. Вже слухаючи його, пошкодував, що не взяв внука і не чкурнули туди, бо направду, не так часто є добра нагода пірнути в історію, якої ніколи не бачив… Тепер разом зі мною нехай шкодують всі ті, які з різних причин теж не поїхали…
Основна фішка фестивалю – реконструкція боїв. Описати їх не зможе навіть найліпший митець слова, бо все це треба бачити. Трохи відтворює атмосферу історичних події фотогалерея, яку опублікував на своїй сторінці у Фейсбуці ініціатор фестивалю Віталій Панько, але то тільки атмосфера… Взагалі, з Віталієм ми познайомилися тоді, коли він з останньою каденцією прийшов у районну раду. Звичайний хлопа, але, як потім з’ясувалося, із незвичайним захопленням. Спочатку затіяв збір колекції старовинної зброї. Це заняття не просте, вимагає не тільки зусиль, а почасти і коштів. Створив такий собі музей, щоб всі охочі могли побачити, чим наші діди-прадіди з ворогами боролися. А потім вирішив, що просто музей – замало. Зброя повинна мати рух, а тому створив клуб “Мамай”, який і зайнявся реконструкціями боїв. Реконструкція, коли хтось не знає, – відновлення всього того, що було. Всіх учасників “боїв” треба відповідно одягнути, бо інакше – яка то історія, дати зброю, більше того, написати сценарій: хто куди біжить, хто у кого “стріляє”, хто і що кричить – ну, щоб все правдоподібно. Сценарієм Віталій займався сам. На поміч йому прибули у Стар’яву того дня однодумці з інших міст України і гості села побачили незвичне дійство. Кажуть, захоплення аж хлюпали. Більше того, організатори дійства пожертвували якоюсь шопою, яку, за сценарієм, мали спалити. І уявіть собі, полум’я “проковтнуло” споруду – шкода, звичайно, але проти правди не попреш – у нас, у часи боротьби УПА, не тільки шопи горіли, а й цілі села. Фотогалерея свята свідчить про те, що там не пацани збираються на реконструкцію, а такі собі дядечки середнього віку (і це ж треба – в селі стільки роботи, а вони у “війну” бавляться). Найстаршому, за словами пана Панька, реконструктору Любомиру Мельнику – 70 років. А наймолодшими можуть бути ті, кому не менше вісімнадцяти…
Треба сказати, що втілити задум у життя Віталію допоміг батько Михайло Панько – тамтешній завідувач Народним домом. Михайло Михайлович взяв на себе місію іншої половини свята – культурної програми і прийом поважних гостей. Були талановиті художні колективи, які додали стар’явському святу особливого українського пісенного колориту. Батько та син Паньки вдячні всім, хто погостював у їхньому далекому, але рідному селі. Хоча насправді, як нам видається, дякувати їм мають гості… Страви часів УПА для гостей готувала господиня родини Паньків – пані Валентина… На Старосамбірщині прийнято вимірювати авторитет імпрез присутністю поважних персон. Цього разу були: місцевий родака, головний лікар Старосамбірської ЦРЛ Юрій Войтів, депутат обласної ради Михайло Гичка, виконувач обов’язки голови райдержадміністрації Ігор Жук, заступник голови райради Микола Мартич, мер Старого Самбора Ігор Трухим. До vip-персон мав належати і…
Роман ІВАНЧУК.
Власний кореспондент “Високого Замку”.