День кохання по-самбірськи: зітхання на вежі ратуші, любов однофамільців на землі і «валентинки» – тверді, але смачні
Самбір відправив в історію ще один День закоханих. Ми не стали меккою кохання, маючи в церкві Різдва Пресвятої Богородиці мощі Святого Валентина, але два великі туристичні автобуси звідкись прибули і зайняли тоненькі вулички біля «білого дому», з’їхалися телевізники, настоятель храму отець Богдан Добрянський роздавав традиційні інтерв’ю, але ми б хотіли почати з іншого, зі себе…
Минулого спецвипуску з нагоди дня закоханих опублікували розмову з лікарем-гінекологом Юрієм Сідаком зі Старого Самбора. Спасибі, що погодився, хоча на одне з запитань не відповів, і ми це зафіксували. Але років три тому, до такого ж свята і майже такі ж запитання ми пропонували одному самбірському гінекологові, але той досі на них «відповідає». У Старому Самборі наша газета з незвичним інтерв’ю розлетілася, наче гарячі пиріжки – слова доктора Сідака, а найбільше обговорюють, чи правда, що у чоловіків-гінекологів руки легші… Еліта Самбора, своєю чергою, в оригінальний спосіб зреагувала на «секс» у газеті, мовляв, дожилися до «Пан плюс пані», такі сороміцькі речі – хі-хі. Інші, які не червоніють при слові «секс», вважали, і це була наша основна мета, що усе написане – то не стільки про постільні любощі, скільки про серйозну соціальну проблему – збереження наших українських сімей у часі заробітчанства…
Тепер про вуличний день Валентина. У п’ятницю ми чекали на анонсований ярмарок, для якого за 65 тисяч придбали аж у Житомирі три торговельні ятки. Сказати, що ярмарок нас вразив торговельними фантазіями, не можемо. Може планку хотіння зависоко здійняли? Хоча цікавинки були. Наприклад, Оксана Сахно демонстурвала власні вироби – мило оригінальних форм і запахів на тему кохання. Запевняла нас, що зайвої хімії там нема, що мило зварене з природних інгредієнтів. Мило від кохання недалеко втекло, тому ми зарахували авторці бонус. Була і оригінальна тематична випічка, і квіти зі штучних матеріалів – це на випадок, коли закоханим бракує грошей на живі. Зрештою, штучні – вони теж привабливі, не втратять свою силу до 8 березня…
А про цей випадок у день кохання розповіли уже літописці магістрату. Виявляється, у своїх найщиріших почуттях на вежі ратуші зізналися Євген та Алла. Він запропонував їй руку і серце. Чи не кожна дівчина з ніжністю чекає такої пропозиції, справжні чоловіки прагнуть зробити цей момент особливим та незабутнім, тому освідчення в коханні – момент зворушливий та незабутній. Юнак розповів, що цей день обрав не випадково. Рік тому, також на День Валентина, зробив сюрприз дівчині, запропонувавши зустрічатися. «Це теж було на площі, – розповідає хлопець. – Я тоді заздалегідь сховав троянду у гілках ялинки. А коли ми прогулювалися, витягнув і подарував квітку. Алла погодилася”.
Загалом же кохані разом понад рік. Він з Викіт, а вона – з Біскович. Познайомилися у Самборі торік на Святвечір. Хоча заочно зналися значно довше. Дівчина навчається у медичному коледжі, і саме у цей день виникли зміни у розкладі занять. Тож довелося пристосуватися. Приготував повітряні кульки у формі серця, кольоровий дим і розкішний букет троянд із білими голубами. Дівчина навіть не здогадувалася, що на неї чекає. Поки Євген готувався, батько Алли мав вмовити її приїхати на місце. Святкова атмосфера посприяла задуму. Несподіванка чекала на обраницю Євгена наверху вежі.
Ось довгоочікувана мить: відчиняються двері входу і з’являється Алла. По очах видно, що не розуміє, що відбувається, адже бачить перед собою лише синій дим, фотографа і якусь мить не наважується увійти. Та побачила коханого, усміхнулася і промовила «Так!». Спасибі за цей уривок пресслужбі міської ради, вона ще жодного разу так проникливо не писала…
Зрештою, і нам пощастило… Біля «лавочки закоханих» побачили, як хтось знимкує пару. Справжня фотосесія. Ми вирішили вписати в історію і цю мить, а вже потім познайомилися. Їм не по двадцять – перепрошую, але вони, судячи з усього, закохані. Кажуть, що збираються одружитися. Причому, це дійство у кожного з них відбуватиметься уперше. Приїхали в Самбір з району, аби подивитися, як тут святкують День Валентина. Прошу дозволу на опублікування. Наречений змовчав, наречена погодилася. Знайомимося: Галина Громоцька, Володимир Громоцький. І тут уже я нічого не розумію… Не інакше, як самозванці видають зі себе неодружених, а самі уже Громоцькі. Та виявляється, Бог цього разу просто вирішив поєднати однофальмільців. Теж практично: не треба паспорти міняти.
Захопившись знимкуванням, побачив на площі Ринок щасливого юнака з величезним букетом квітів, мабуть, дорогим. Хлопчина спантеличено від знимки до газети відмовився. Має право, хоча, пригадуючи свою молодість, подумав про те, що такими дорогими квітами ми свої «половинки» не балували. Може не пасує згадувати, але коли займався кавалєркою у львівські студентські роки, то вів майбутню дружину повз трамвайну зупинку, на якій бабуня продавала ромашки. А моя ромашки дуже любила… Я ґонорово їх вручив, а коли дійшла моя черга розраховуватися, з жахом пригадав, що на рантку взяв нові портки, а гроші залишилися в старих… Соромно було…
А от хто справді залюбки позував, то дві панночки з училища сфери послуг, які у розкішних нарядах пропонували з кошечків випечені ажурні і дуже гарні сердечка. Пропонували, звісно ж, за гроші, але я не міг їм відмовити і, нарахувавши п’ять представниць жіночої статі у власній хаті, витратив аж 100 гривень. А що вдієш, кохання, воно, знаєте, справа не з дешевих. Випечені валентинки з задоволенням роздавав внук, але потім, даруйте, з’їв їх я. Було твердо, але смачно.
Урочисте відкриття дня Святого Валентина відбулося на офіційному рівні секретаря ради Юрія Дмитришина та гуманітарного заступника Святослава Ухача. Ми побачили біля ратуші ще донедавна заступника комунального Романа Пилипчака, який на наше здивоване запитання відповів, що «де йому бути, як не в Самборі». Інших закоханих чиновників на святі ми не бачили… А ввечері на площі Ринок було гаряче вогняне шоу для романтиків.
Роман ІВАНЧУК.