Для зимового купання лише силу духу замало, треба ще й фігуру…

Після того, як у минулому спецвипуску розповіли про місцевих «моржів», було кілька дзвінків від традиційних плавальників, мовляв, і ми мали б що сказати. Насправді, у нас багато знайомих зимових пірнальників, але усіх не опитаєш. І хоч не планували повертатися до цієї теми, але Галина Павлечко, яка усе своє молоде життя працювала при владі у старосамбірському «білому домі», обіцяла нам напередодні: якщо залізе, то «скине» нам своє фото. 

ТАК і зробила. Хоча ми уже знали, що вона і попередніх років не заради реклами, а виключно задля здоров’я, полізе у Дністер. У неї це стає традицією. Ми виконуємо обіцянку і «пускаємо» пані Галину в газету, вважаючи, що хлопи, почасти зігрівши себе спиртним, пнуться один поперед іншого до плеса, а от коли представниці чудової статі – то це уже не просто мужність, а певне естетичне явище… Взагалі, погода на Йордан потішила «моржів», народ масово зійшовся до водойм і перетворив береги на «добру лазню з домашнім баром». Особливо вразила Старосамбірщина – окремі села цілими громадами ходили туди воду святити разом зі священиками, а потім відчайдухи пірнали. Хоча, як розповіла нам одна «моржиха», для зимового плавання замало мати лише силу духу, треба мати і гарну фігуру, як от у нашої Галі, а то лізуть чоловіки з такими животами, що кінчика на великому пальці ноги не бачать, а Йорданська вода з берегів вихлюпується… Члени однієї відомої партії, наприклад, прикривали на знимках свої животи плакатом свого кандидата у Президенти. Ну, що є, то є – мені особисто з моєю статечною фігурою приємно усвідомлювати, що ще немало таких же. А взагалі, закінчуючи цикл свят «… до Івана», давайте спробуємо сісти на дієту, щоб у часі Великоднього посту не важко було поклони в церкві бити…

Роман ІВАНЧУК.