Для рухівця Голубця уже тюрму «намалювали»?
Цю історію ми описували років три тому. Справа з преміями для мера Хирова та секретаря дійшла аж до суду і рік тому Феміда не побачила у діях чиновників злочину. Іван Голубець і далі керує. Він тоді пояснював для «Високого Замку» свою невинуватість, бо ситуація набула розголосу.
І ось минулого тижня – наче сніг на голову, звалилося повідомлення на одному з сайтів про те, що Самбірський міськрайонний суд продовжить розгляд кримінальної справи проти міського голови Хирова Івана Голубця та секретаря міськради Людмили Кеби. Їх звинувачують у привласненні, розтраті майна або заволодінні ним шляхом зловживання службовим становищем.
Мера підозрюють у підробці рішення міськради про своє преміювання. Разом з секретарем вони склали та підписали протокол, за яким депутати нібито надали Голубцю премію та матеріальну допомогу з нагоди Дня самоврядування. Хоча такого голосування начебто не було. А мер і так щомісяця отримував законні премію, надбавки за вислуги років та інтенсивність праці, індексацію.
Цей же сайт уже підрахував, що пану меру світить покарання до п’яти років ув’язнення з позбавленням права займати певні посади чи здійснювати певну діяльність впродовж трьох років. І далі чи не головне у цій замітці – пан Голубець є членом «Народного Руху України», – набрано півжирним, щоб усі звернули увагу. 57-річна Людмила Кеба, секретар ради, – його однопартійка.
Аби звести кінці з кінцями, ми зателефонували Івану Голубцю і той повідомив, що це справа трирічної давності, однак прокуратура оскаржила рішення Самбірського суду через якісь технічні моменти і справу скерували на повторний розгляд. Івану Ярославовичу здається, що то просто хтось хоче помститися невідомо за що і справа, радше всього, замовна. Ми б хотіли акцентувати увагу на іншому – партійність мера. Можна подумати, що в інших партіях усі святі… Якщо Феміда зачіпає когось з партійців тих «інших» партій, то вмить з’їжджаються активісти на підтримку свого, влаштовують під будівлями судів галасливі віче… Певна річ, кожна партія бореться за владу і відстоює своїх, але методи мають бути толерантні. От скажімо, коли виникла відома ситуація з народним депутатом Ярославом Дубневичем, то той же сайт написав, мовляв, не буває злодіїв своїх чи чужих… Справді, не буває. Але, виявляться, бувають контрабандисти з бурштином і свої, і чужі. Хоч він і перевозив через кордон заборонений товар, але залишався патріотом України… Якісь такі думки полізли у голову після замітки про тюрму для рухівця Голубця.
І уже вдруге за сьогодні хотіли б нагадати, що тут, імовірно, справа не стільки у преміях, які брав пан Голубець, а в іншому – місцеві вибори з їхніми недитячими пристрастями стрімко вриваються на політичні олімпи, хоча ще навіть у Києві достеменно не знають, коли ж вони відбудуться.
Роман ІВАНЧУК.