До Перемишля «рукою подати»…
І що там у нас з розбудовою міжнародного пункту пропуску?
Трохи образливо стало, коли дізналися, що народний депутат України Андрій Лопушанський докладає усіх зусиль, аби відкрити міжнародний пункт пропуску у Турківському районі. Ми, звичайно, тішимося за бойків, бо ми тут хоч свою «Смільницю» маємо, а вони геть нічого.
ОДНАК Старосамбірщина має одну давню болячку – «Нажанковичі» – як тільки підходять вибори поважного рівня, то ті чи інші чиновники або кандидати в нардепи починають сіяти обіцянки, мовляв, от-от все буде. А того нема… Хоча кожного разу з’являються промінчики надії, які згодом чомусь гаснуть. Зокрема, на початку року нарід заплескав у долоні від того, що до майбутнього пункту пропуску мають будувати дорогу. З цієї нагоди освятили у селищі камінь – на знак початку робіт. Подію освятили власною присутністю голова обласної ради Олександр Ганущин, депутат облради Михайло Гичка, виконавчий директор «Єврорегіону-Карпати-Україна» Галина Литвин, очільники району Тетяна Терлецька, Руслан Пупа… Ось такий представницький рівень міжнародної значущості. Не кажемо уже про те, що в Нижанковичі прибули і поляки… Коли голова Нижанковицької об’єднаної громади Володимир Смолінський балотувався недавно у нардепи, ми перепитали у нього, як справи з відкриттям пункту пропуску, і той відповів лаконічно і влучно: «Ніяк». Ми не стали розвивати цю тему, бо насправді, у чоловіка зовсім інші проблеми були. За нагоди попросили прокоментувати ситуацію Галину Литвин – нашу землячку, яка нині дуже близько до Європи і має доступ до різних очільників з обидвох боків кордону… Ось про що вона нам розповіла:
«Я починала свою професійну діяльність у 2006 році у Старосамбірській районній раді під керівництвом одного із найсильніших районних керівників, засновника Асоціації органів місцевого самоврядування “Єврорегіон Карпати – Україна”, на жаль, вже покійного Володимира Горбового. І власне вже тоді почала працювати у команді (в тому числі у партнерстві із нинішньою очільницею Старосамбірщини Тетяною Терлецькою), яка займалася питаннями лобіювання відкриття пункту пропуску через державний кордон Нижанковичі-Мальховіце. Незважаючи на зміну місця праці, цей пріоритет не змінився: ми в “Єврорегіоні Карпати – Україна” у 2010 та 2011 роках провадили Європейські Дні Добросусідства «Кордон 480», намагаючись привернути увагу політиків до цього питання, писали звернення і проєкти. І нарешті, перемога: у співпраці з Перемишльським повітом, Нижанковицькою селищною радою за підтримки голови Правління нашої організації Олександра Ганущина отримали від Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 фінансування на реалізацію проєкту «ПАНТЕРА: транспорт в районі Перемишля і Нижанкович за спадщину співпраці». Проєкт передбачає, зокрема, капітальний ремонт комунальних доріг в Нижанковичах, що ведуть до пункту пропуску, загальною вартістю майже 37 млн грн. Станом на сьогодні, провели торги та триває процедура підписання договору з підрядником на початок робіт, але варто зізнатися, що найбільшим викликом у реалізації проєкту є власне спроможність Нижанковицької селищної ради виконати взяті на себе зобов’язання та належно і в терміни реалізувати проєкт. Паралельно Підкарпатська воєвода Ева Ленярт підтверджує, що наступного року стартують роботи з будівництва самого пункту пропуску. Цього року польська сторона приступить до розбудови автомобільної дороги до цього пропускного пункту зі свого боку. Окрім того, стартують роботи із виготовлення документації та ремонту дороги Нижанковичі – Добромиль – Хирів – Скелівка – Чаплі – Самбір у рамках польського кредиту на умовах пов’язаної допомоги загальною вартістю 731 млн. грн! Чи має пункт пропуску “Нижанковичі – Мальховіце” на 13-му році активного обговорення і лобіювання шанс на життя? Безумовно так, але для цього необхідно докласти масу зусиль на кожному рівні – від ОТГ та району – до області та національного рівня: аби належно і вчасно виконати роботи із розбудови доріг, щоб чітко комунікувати з польською стороною та узгоджувати етапи будівництва, виявляти проблеми та швидко на них реагувати. Якщо зможемо, вже у 2021 році нам буде з Нижанкович до Перемишля не лише “рукою подати”, але і за півгодини доїхати».
Роман ПОГОНИЧ.