Дорога на цвинтар, не обкошений дитячий майданчик та інше…

Писати з номера у номер про одні і ті ж села та їхні проблеми і стосунки якось навіть не пасує, але люди продовжують дискусії на тему: чому Кобло, скажімо, при Страшевичах почувається не надто комфортно.

«Прочитавши дискусії про ревнощі між селами, хотілося б уточнити: чому ці ревнощі виникають? Те, що йде розвиток будь-якого села, це добре, бо без нього ми не виживемо. Але роками в одному селі роблять все, навіть те, що не на часі, а в іншому найнеобхіднішого нема… Ви пишете, що в Коблі ремонтують Народний дім, але там практично не проводяться ніякі заходи, максимум раз у рік. Маємо дитячий майданчик, який не обкошують, бо нема кому. Район це добре знає, але було б добре, якби в першу чергу провели по селу газ, або відремонтувати дорогу, яка веде на цвинтар. Як би там не було, але Кобло при малій кількості людей дає великі прибутки в сільраду, а нас турбує шлях по селу та на цвинтар… Чому війт Галина Гривнак говорить, що цвинтар передали громаді, тоді хто має обкошувати цвинтар? Маємо історико-краєзнавчий музей, а купити банку фарби і покращити будівлю – нікому. Я звертався до пані Гривнак з проханням скликати схід села, вислухати наші проблеми та звіт війта. Відповіла, що не зобов’язана звітувати, громада сама має знати завчасу, де і які гроші виділяються на проєкти, а ми дізнаємося про це з газети. Маємо проблему з дорогою Кобло-Страшевичі. Торік кобляни перекривали рух для транспорту фірми «Юсенко Україна», бо вони проводять на наших землях виробничу діяльність. Була домовленість між гендиректором паном Левицьким та головою райради пані Терлецькою, що провадитимуть капітальний ремонт, але… І наостанок хочу порадити чиновникам: не партеся, ви робіть роботу, а люди за це вам подякують.

Мар’ян КОЦЮБАН.