Дорослі дяді говорять собі, а діти мліють
Як правило, наша газета нечасто пише про шкільні свята, як от Першовересень. Бо здебільшого все відбувається за тим сценарієм, що був ще тоді, коли сам у школу ходив. Міняються лише виступаючі та дітвора. Але цей ритуал як дідусі-бабусі проходили, так тепер і внуки долають. Але якщо раніше діти були значно здоровішими і нікому й у голову не приходило, що хтось може втратити свідомість, то тепер, на жаль, такі трафунки фіксують.
Батьки нам розповідали після Першовересня, що і у нас такі ситуації виникали, хоча обласний департамент освіти заявив, що офіційно ніхто не скаржився на непродумано довгі шкільні зібрання під відкритим небом. На засіданні колегії Самбірської РДА голова райради Андрій Бобак теж поцікавився у керівників освіти станом медичного забезпечення шкіл, бо діти мліли, і харчуванням. Але якщо про харчування поговорили, то про медичне забезпечення чомусь промовчали.
Один з освітянських керівників у приватній розмові зазначив, що перед тим усіх наставників шкіл попереджували про те, що шкільний Першовересень за таких погодних умов мав тривати не більше 45 хвилин. На жаль, не вклалися – через велику кількість бажаючих виступати, а кожному здавалося, що він і тільки він може сказати щось особливо значуще. Мабуть, і гостям треба згадувати свої шкільні роки, коли на святі знань не хотілося слухати чогось такого розумного, а більше праглося побалакати з друзями, яких ціле літо не бачили… І підіб’ємо підсумок. Не треба дорослим зловживати терпінням дітей на таких урочистостях. Хоча розуміємо, що хтось готував пісні, хтось танці, хтось довго писав свою промову…
Роман ПОГОНИЧ.