Екскурсія у незвіданий світ, в якому народжуються ліси

SambirWZ
28

Екскурсія у незвіданий світ, в якому народжуються ліси

Самбірські лісівники запросили керівників району Віталія Кімака та Миколу Фрея, а заразом і нашого кореспондента, на територію Комарнівського лісництва. Городоччина, як і ще кілька сусідніх районів, є лісовою вотчиною колективу лісників Ігоря Яреми, тому відрядження у сусідній район не було чужим, бо лісгосп все одно наш…

Особливого шарму  зустрічі додала присутність тамтешніх голови райради Володимира Більовського та голови РДА Володимира Ременяка. Ну, як без них на їхній території… Проте, цікавий момент: ми, в Самборі сущі, завжди вважали, що Ігор Ярема – наш, самбірський, а виявляться, його шанують та поважають на території “чужих” районів…  

Минулого року така ж подорож була у бік Рудок, очільники Самбірщини теж долучилися до посадки лісу. Цьогоріч подалися у Комарно… Мушу відразу визнати: це була напрочуд цікава екскурсія. У нас, на жаль, навчилися сприймати лісівників і їхню працю крізь призму зрізаних дерев. Всі бачать пеньки в лісі і деревину – на автівках, а працівники лісгоспів у розумінні простого обивателя неодмінно мають бути злодіями – перепрошую, нікого не хотів образити, але власне таку думку продукують місцеві політичні та громадські активісти. На Городоччині нам мали продемонструвати трохи інший бік роботи лісівників і “екскурсоводам” це вдалося. Потрапили на територію, де народжується майбутній ліс. Господар тамтешнього лісництва Михайло Залога та його син, те ж лісівник, пан Андрій, показали площу кілька років тому посаджених дубочків. Дуб – це, щоб ви розуміли, вважається найбільш модним деревом. Відразу звернув увагу, що деревце від деревця на відстані семи метрів і подумав про те, що нераціонально використовують цінну землю. Але ж ні – то так наука пише. Для мене це просто саджанці, для лісівників – то справа, якою вони щиро захоплені. Ті дубочки особливої породи і посаджені там навмисне для жолудів. Мине купа десятиліть, а внуки-правнуки збиратимуть тут “плоди” для майбутніх лісів. Виявляється, чи не найбільшою проблемою, як розповів Ігор Ярема, для лісівників є посадковий матеріал, на якому можна заробити більше, ніж на зрізаній сосні…

Хоча  не все так просто, бо не кожен жолудь здатний залишити після себе достойне потомство – триває ретельний відбір на сортувальних станціях і під наглядом фахівців… І далі з приводу бізнесового насіння. Нам показали площу – акуратно, наче під лінійку, засаджену модриною. Модрина не настільки модна, як дуб, але теж цінна. Отож, щоб обиватель розумів, 1 кілограм насіння модрини коштує 3 тисячі гривень. Насіння легке і на 3 тисячі треба напрацюватися. Нехай вам не здається, що і це легко, бо треба зібрати шишечки, вихолостити з них вміст…

Нас майже переконали, що у лісовій господарці найважливіше не зрізати дерево і продати, а насіннєвий фонд. І коли ми з лісівниками вже при каві ділилися враженнями, то я відчув, на скільки ці люди переймаються долею лісів – дуже багато гарних слів. Ще коли йшли плантацією нових дубових насаджень, супроводжував нас заступник керівника Самбірського лісгоспу Ярослав Півторак. Показує тендітні деревця, на які я не конче реагую, бо не від того, а він щиро каже, що це його життя і старання… Це не були слова заради піару, це було те, чим насправді живуть працівники лісу.

Ми потрапили на ще одну плантацію, де вирощують саджанці. Там господарем –  Андрій Залога, але час був дуже обмежений і нам вділили лише кілька хвилин – що б ви уявили, земля поділена на смужки і на кожній з них – окрема культура. Так ось, коли минули оті кілька хвилин, пан Андрій знітився: про  молоденькі саджанці він може говорити годинами, а ми поставилися зневажливо – кілька хвилин. Кілька хвилин на таку “працю” і титанічні зусилля! Тому й образливо, що простий обиватель інколи опускає титанічну та дорогу працю лісівників до банального рівня: хто вкрав шматок кругляка…

Розумію, що люди, які провадять “політичний бізнес” на знеславленні лісівників, не сприймуть цю публікацію, але факт залишається фактом – у Самбірському лісгоспі працюють люди, які не живуть одного разу зрізаним деревом, а перспективою. Я це відчув, однак перед тим задав провокаційне запитання лісівникам. Мовляв, от вирощуєте насіння, висаджуєте деревця, а раптом може статися так, що всі ці зусилля підуть нанівець. Виростили в Камарно саджанці, передали їх для подальшого висаджування на території кількох районів, підконтрольних Яремі, а підлеглі лісники, втомившись, або одного разу перепивши, їх просто не висадять… Але й тут не все так просто, бо у лісгоспі є відповідні служби, які потім перевірять і перерахують, що є на залісненій площі. Контроль серйозний, у тому числі, від незалежних екологічних структур області.

Підсумком лісового турне стала акція, від якої очільників Самбірщини та Городоччини годі було відтягнути. Лісівники довірили їм посадити дерева. Ми не рахували, хто і скільки, але, скажімо, керівники Самбірщини вважали, що коли вони посадили дерева на Городоччині, то це вже їхня територія, а городоцькі ґазди переконані, що хто б цей дубочок не садив, він все одно залишиться у них… І на тій оптимістичній ноті закінчую звіт про відрядження у незвіданий досі світ народження лісу.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар