Енергетики не діляться на начальників та підлеглих
Натискаючи на вимикач, ми ніколи не задумуємося над тим, скільки людей працює задля того, аби електрика в домі була. Щоправда, електрика нині – дуже дороге задоволення, але це уже не від енергетиків залежить, принаймні місцевих.
Забезпечує нас таким благом, як світло, колектив району електромереж. Старосамбірські РЕМівці минулого тижня святкували 50-річчя підприємства, запросивши нас.
Андрій Волощак, нинішній керівник підприємства та син колишнього керівника Романа Волощака, дуже цікаво розповів про історію колективу. Ще у тридцятих роках світло подавали парові та дизельні станції, у п’ятдесятих роках – ГЕС у Старому Самборі та Хирові. Ми й повірити не могли, що остаточно електрифікація Старосамбіршщини завершилася тільки у 1971 році. Позитивний досвід роботи оцінили гідно. У 1975 році на базі РЕМу відбувалося засідання колегії союзного міністерства, а потім нас показували на увесь тодішній Союз на ВДНГ. У енергетиків бували і стресові ситуації, як от нищівний паводок 2008 року, коли лінії електропередач ламалися, як сірники…
Зі святом громаду вітали очільники міста та району Іван Грись, Микола Цепенда, Орест Бонк, керівник фірми «Еко-оптіма» Максим Козицький, шефи з обласної структури, яких приїхало багато. Видно, їдуть так дружно тільки до тих, кого справді шанують… Свято без нагород не буває, а тому подяки та грамоти вручали найкращим. Вважаємо за честь назвати їх. Іван Калинич, Ігор Древняк, Роман Сорочак, Володимир Лисейко, Ігор Рочняк, Ярослав Осташ, Василь Кравець, Роман Качмарик, Володимир Яким, Степан Нусьо, Василь Гальчишак, Володимир Кавецький, Роман Микляк. Удостоїлися гарних слів вдячності і ті, хто уже заслужив на відпочинок, – Роман Волощак, Михайло Горун, Антоніна Мульо, Михайло Труш. Відзнаки отримали також Іван Дяк, Петро Шуманівка, Зеновій Сигерич, Володимир Шеремета.
Якщо я скажу, що того дня не було гостини, ви все одно не повірите. Але що особливо мене вразило, за одними столами у одній залі сиділи і обласні енергетичні начальники, і рядові монтери. І троїсті музики були одні на всіх.
Роман ІВАНЧУК.