«Забута дорога «Осиковичі»

SambirWZ
141

«Забута дорога «Осиковичі»

Мені вкотре пригадався Іван Васильович Михальчак – колишній редактор «Голосу Самбірщини» та «Відважного гайового». Якось переглядаючи вирізки газет, натрапив на деякі матеріали, що стосуються колишньої, тепер забутої дороги «Осиковичі».

ТАК звався шлях з Дублян до Городища, яким ходив до школи і назад Іван Васильович. Потім став жителем цього селища і часто мандрував тим боком уже зарослим травами. По ній у гості ходив і брат Івана Васильовича Степан. Пройшовся недавно і я… Знаєте, цей кореспондент умів гарно писати етюди, усмішки, репортажі, умів бачити у звичайному незвичайне. От одна його розповідь «Зайчатина з лизунцем».

Якось по закінченню полювання на хутрового звіра товариство мисливців і рибалок «Ну, постривай» вирішило провести таксацію – визначити, скільки звірів залишилося після полювання. Як і годиться, взяли зі собою кілька пляшок «Перлової», а закуски ніхто не здогадався прихопити. Не залишалося нічого мудрішого братчикам-полювальникам, як «розшукати» собі зайця. Години чотири пленталися непрохідними хащами, а таки свого добилися – підстрелили бідолаху. Зняли шкіру, розклали багаття, але тут же хтось нагадав про ще одну проблему: солі ж нема ні у кого… Один з мисливців вирішив знайти сіль у годівницях для звірів. І незабаром Дмитро приніс грудочку солі-лизунця. Це така річ, яку мисливці підкидували дичині, аби тій приємніше було смакувати різнотравям. Сіль визнали як третьосортну, але після кількох чарок цієї кулінарної незручності уже ніхто не помічав…

Михайло ХАЩІВСЬКИЙ.

Вас це може зацікавити