За чим громада у ратушу ходить
Сесії міськради починають нагадувати політично-господарський «садо-мазохізм»
Від анонсу у попередньому числі нашої газети про сесію міської ради у Самборі перейдемо до детальної розповіді про проблеми, з якими прийшла у ратушу громада.
Бійці і добровольці зійшлися на одній землі
Почалося усе з землі, тієї, яка біля водоканалу. Упустимо розповідь про те, хто там мав отримати ділянки і чому не отримав, бо то уже історія. Сучасність у тому, що на неї тепер претендують бійці Збройних Сил – учасники АТО, і добровольці. Представники як одних, так і других прийшли у сесійну залу і розмова поміж ними була настільки емоційною, що мало що бракувало, аби не пішли у рукопашну. Навіщо і хто привів їх сюди, залишається загадкою, але режисер, ймовірно, мав бажання стикнути лобами одних та інших. Як на мене, є в місті міський голова Юрій Гамар, який мав би ці питання вирішувати у більш спокійному своєму кабінеті, а на сесію виносити проекти рішення, які були б компромісними для двох сторін. Скидувати усе на депутатів, можна, але депутати неоднорідні, відвідувачі – зациклені на своїх проблемах… Лише за цієї каденції представники громад стали дружно ходити на сесії. І мер, і всі інші поважають думки громади, але у гармидері вирішувати серйозні проблеми непросто.
Ще одна група людей, які завітали до депутатів, – парильники. Вони тривалий час домагаються від влади повернення лазні її первинного статусу. Тема набула стратегічності. Один з представників товариства говорив про те, що перемовини з власницею лазні нічого не дають, більшість площ зайняті іншим бізнесом, а їм під весну обіцяють відкрити… душову. Нині кожен удома має можливість помитися у ванні чи під душем, а парна – це спілкування, колективний відпочинок і взагалі – що за місто без сауни? Це питання внесли у порядок денний, а яким буде рішення, почуємо згодом.
Бібліотекарі прийшли домагатися свого. Вони уже одного разу приходили і тоді почули запевнення, що їхню проблему внесуть у порядок денний. Господині книгозбірень не побачили себе, а тому прийшли знову. Принагідно додали, що штат, який пропонують бібліотекам, настільки оптимізований, що плідної роботи не буде. Ми розуміємо, що у час Інтернету бібліотеки можуть почасти втрачати істинне призначення, але гадаємо, місто не опуститься до того, щоб бібліотеки закрилися. Книгозбірні, як і лазня, мають бути бодай заради ґонорів.
Де християнська школа, яка уже мала бути?
Прийшов на сесію і отець УГКЦ Любомир Григель. Тема, з якою звернувся до обранців, давня. Мова йде про те, щоб єпархія отримала старі недобудови на вулиці Чайковського і там облаштувала чи то духовний центр, чи то християнську школу. Нам залишається нагадати, що відповідні рішення у користь церкви обранці приймали за попередніх каденцій. Були священики на сесії, казали, що єпархія виділяє на добудову гроші. Але з того часу прогнилі стіни так з місця ніхто і не зрушив.
Коли поголос про те, що греко-католицька громада претендує на цю місцину, став надбанням громади, священик УПЦ-КП о. Олександр Швець звернувся з листом до міського голови Юрія Гамара і попросив представників ЗМІ розповсюдити і ці міркування. У 1993 році, йдеться у листі, православній громаді виділили ділянку під будівництво храму на вул. Чайковського, виготовили проект, однак це рішення було заблоковане. Зважаючи на те, що православна громада утримує Свято-Введенський монастир, а ченці монастиря зараз на передовій виконують роль капеланів, виникла потреба будівництва реабілітаційного центру для воїнів АТО і церква готова взяти на себе цю місію. Монахи зможуть допомагати воїнам і тут, у тилу, щоб не відчували себе кинутими напризволяще.
Головний самооборонівець Самбора Ярослав Різун згадав плитку з-під Народного дому, яку вивезли на територію сільгосптехніки. Тоді машину переслідували активісти, викликали поліцію, але кримінального провадження нема. Потім слово взяв депутат Юрій Лешкович, який розповів про те, про що наш читач уже знає, – вартість тротуарної плитки. Та, яку стелили в Самборі Нижанковичі, виявилася удвічі дорожчою за ту, яку стелить самбірська фірма Андрія Мандзяка. Повідомлення пана Різуна емоцій не викликало, а цифри від пана Лешковича скінчилися тим, що начальник управління капітального будівництва (слова Юрія Гамара) пішов у відставку. З нового: пісок, який використовували для основи нових тротуарів, у нижанковицьких майстрів коштував 550 гривень, у самбірських – 250. Різницю на сесії ніхто не коментував.
Після того, коли влада та громада обмінялися міркуваннями, обранці взялися формувати порядок денний. І сформували його уже після обіду, голосуючи за кожен пункт поіменно. В принципі, намарне витрачали час… З того, що встигли розглянути: 200 тисяч гривень, які були призначені самбірському футболу, на прохання куратора команди Ярослава Кузьмяка віддали у спортивні зали шкіл міста. Хоча перед тим ці гроші мали намір спрямувати на зарплату чиновникам. Але і на зарплату знайшлося… 130 тисяч доплатили до кошторису майданчика зі штучним покриттям. За неперевіреними даними, наступного року, крім майданчика на Шухевича, буде ще два…
Як сесійну залу у «лазні» «заточили»
Сесія, попереду у якої ще більше півсотні питань, продовжила роботу минулого четверга. Четвер розпочався практично у тому ж складі, що й вівторок, хоча ми б розпочинали з приємного – на сесію повернувся депутат Руслан Гнатик, який тривалий час був у зоні АТО. Мер чомусь не підмітив цієї деталі, хоча пасувало б привітати з поверненням, але, мабуть, не до ніжностей було. Гальорку зали заповнили представники громад – кожен у своїй потребі. Складається враження, що мерові подобається, коли приходить багато люду і дискусії затягуються надовго. Хтось свариться, хтось прозиває депутатів… Таке відчуття, що то якийсь владний “садо-мазохізм”… Прибула власниця лазні і парильники, щоб привселюдно “обмінятися люб’язностями”. Надія Шлюсар розповіла, що відвідувачі написали скаргу у службу захисту прав споживача і після перевірки вона мусить провадити капітальний ремонт, а коли його закінчить, сказати не може. Парильники почали говорити про те, що ставлення до них з боку адміністрації нікудишнє, що там навіть бійки виникають і поліцію викликають, що платити 70 гривень за сеанс, коли пар нікудишній, вони не хочуть. І у такому дусі дискутували ледь не годину. Дійшло до проекту рішення, мовляв, зобов’язати сторони зустрітися. Але рішення не пройшло. Бо то справді дивакувато виглядало б – найвищий законодавчий орган міста зобов’язує зустрічатися приватного підприємця та клієнтів. Домовилися до того, що ремонт скінчиться, обслуговування має бути на належному рівні, а в лазні будуть охоронці. Щоправда, коли настане ця ідилія, власниця лазні сказати не змогла, бо не все від неї залежить… Чи була потреба стільки часу “толочити” тему? Як на мене, все це мало відбутися раніше у кабінеті батька міста. Юрій Гамар мав би вислухати сторони і почути більш-менш конкретну дату відкриття лазні. Коли б цього терміну власниця не дотрималася, тоді й “гаратати” по господині, яка не може довести до ладу і нормальної роботи стратегічний заклад. Натомість сесійна зала була заручником лазні…
А ще перед тим до депутатів прийшли мешканці будинку №82 на Шухевича, яким, за їхніми словами, відібрали під приватну забудову дитячий майданчик. Ці люди були емоційніші, ніж парильники, слів ненависті до депутатів не добирали… Хоча, як з’ясувалося, справа перебуває у суді. Цілком логічно було б і мешканцям, і депутатам дочекатися рішення Феміди, а вже потім галасувати на сесії. Вийшло навпаки і майже за годину майданчикової розмови депутати ні на пункт не просунулися у порядку денному… Самбірянин Мар’ян Сарахман розповідав про грабунок міста – він вважає, що вокзал будують незаконно, просив обранців втрутитися у справу.
І тільки після того повернулися до порядку денного, хоча ненадовго. Створили публічну бібліотеку. Спочатку голосували за те, аби там було 6 працівників, потім хтось пропонував 8, але прийняли Соломонове рішення – 7 бібліотекарів. Ну, Богу дякувати, хоч цю тему списали в історію. Однак, коли почали вивчати, здавалося б, невинний документ – положення про економічне управління, то достатньої кількості голосів не назбиралося. Хтось не до кінця розібрався у ситуації і міський голова оголосив обідню перерву, а потім подумав і додав ще трохи часу – до вівторка, 20 грудня. Якщо такими темпами будуть розглядати півсотні інших питань, то нинішня сесія закінчиться близько Великодня. Хоча саме на цій сесії запланували заповнення вакантних посад секретаря міськради, керуючого справами та заступника.
Роман ІВАНЧУК.