«Заява шести»: «дзвіночок» для Терлецької чи старт місцевих виборів?

SambirWZ
208

«Заява шести»: «дзвіночок» для Терлецької чи старт місцевих виборів?

Якщо хтось пише новітню політичну історію Старосамбірщини, то нехай зазначить для нащадків великим буквами: минулого тижня скликана сесія районної ради не відбулася. Це перший зрив за усю каденцію Тетяни Терлецької, до того все і усіх влаштовувало… Опозиційні сторони розійшлися, перед тим висловивши одна одній все, що накипіло…

«Банний день»

ТЕ, ЩО сесія може не відбутися, навіть я в Самборі чув, але чемно сплатив за маршрутку 20 гривень і подався в гірський райцентр за сенсаціями. Головне, думав собі, аби прийшли основні опозиціонери… Ми нарахували в залі 21 депутата, чого, здавалося б, вистачило для роботи, але, як перед початком пояснила голова ради Тетяна Терлецька, лише 15 з них зареєструвалися, хоча виступали здебільшого ті, які не зареєстровані. Це, мабуть, такий собі «мовчазний» протест: ніби є людина на сесії, а ніби й нема… Провадити засідання у такому «велелюдді», звісно ж, було нереально і головуюча запросила до дискусій – пар випустити. Перед тим зазначила, що шість голів фракцій підписали звернення про те, що в райраді грубо порушили регламент і назвали статті цього поважного документа, хоча для загалу номери нічого не означають. Про що конкретно йшла мова, не сказала, однак, як я потім з’ясував: головним чином голові ради «інкримінували» неправильне скликання сесії, комісій, несвоєчасне вивішування проєктів рішень на сайт чи скликання зібрань нашвидкуруч. Якщо все це правда, то це ґандж у роботі виконавчого апарату ради, бо регламент для обранців – це закон, якого треба дотримуватися. Безсумнівно! Як і безсумнівно те, що покращення життя в районі, повірте, не залежить від того, чи про сесію попереджували депутатів за тиждень до початку, чи пізніше… Але, як кажуть, коли хочеш когось ударити, то палиця неодмінно знайдеться. В нашому випадку, якщо треба знайти погрішності у роботі ради, то регламент тут дуже помічний.

Тетяна Терлецька, вочевидь, скористалася домашньою заготовкою і запропонувала колегам мудре рішення: якщо є звернення голів шести фракцій про порушення регламенту, то нехай мандатна та з питань законності комісія вивчить ситуацію і наступного разу доповість. Два нюанси: непримиренні сторони боряться, а голова комісії Іван Волошин, має то все розрулити – невдячна справа. І наступне: все ж документ за підписом шести – справа серйозна і, як кажуть деякі аналітики, перший «дзвіночок» для самої Терлецької…

Як ми з ослом в історію вляпалися

У ЦЬОМУ місці зареєстровані і незареєстровані депутати, а також численна громада сільських голів, мали б встати і піти, аби дочекатися вердикту комісії пана Волошина, але голова влаштувала «банний день», аби усі охочі обмили один одному задниці…  За законами жанру, першими мали б говорити невдоволені, але тишу порушив розгніваний вдоволений Ігор Піхоцький… Тут і далі буду передавати основні тези ораторів, вкраплюючи у них свої міркування.

Ігор Михайлович процитував мовчазного на сесії голову РДА Петра Назара, який одного разу попросив обранців розділяти політику та економіку району. Натомість виникає ворожнеча. Навіщо? Деякі депутати не ходять на серйозні події, як от прийняття субвенцій на зарплати чи інші нужди. Не приходять, аби проголосувати за співфінансування виграних проєктів, а їх цьогоріч немало, і район на шостому місці в області за залученими коштами… До кінця каденції залишається якихось півроку і треба прожити їх так гідно, аби  попишатися собою, міцно потиснути руки… Згадав пан Піхоцький і той факт, що Львівський онкологічний центр перереєструвався у Старий Самбір і в район може прийти близько 6 мільйонів гривень. Якщо Центр не прийняти, то він ображено помандрує в інший район, а ми залишимося з фіґою та невиплаченими зарплатами. Потім пан Піхоцький згадав, що деяких депутатів обдзвонюють впливові люди і нагинають до того, аби ті не йшли на сесію. Хтось корився волі сильних, хтось ні… Але у залі, додам від себе, було обмаль з фракції Громадянської позиції, Самопомочі та «Волі». Окремі політичні середовища, як от УРП, було представлено лише однією людиною, та й то це був чоловік Тетяни Терлецької Юрій Миколайович. Багатьох, констатував Ігор Михайлович, така ситуація дістала і, якщо хтось з колег має претензії, нехай виходить до трибуни і каже, а ховатися за невідвідуванням не треба. Перепало і соціальним мережам, які займаються побрехеньками, і Мирону Пацаю, який, будучи при владі в РДА, «цвяха у виходок не забив». Це мало спонукати колег подумати про те, що за каденції пані Терлецької таки багато що змінилося на краще…

Наступним на дуель вийшов Мирон Пацай. Пообурювався тим, що діє якесь телефонне спонукання на депутатів, мовляв, обранець, який себе поважає, не може піддаватися жодному тиску, а потім вдався до філософії: ми усі винні у багатьох речах – чи разом з Терлецькою, чи без неї… І навів приклад, який, мабуть, мав виглядати вбивче: діяльність чи бездіяльність влади привела до того, що Старосамбірського району взагалі може не бути – ото догосподарювалися! Району радше всього, справді не буде, міркую собі в такт Мирону Пацаю, але чи хтось на верхах питав у нас, чи хочемо таких об’єднань? Навіть якби районом керував нині Мирон Дмитрович, то навряд чи район зберігся б – це наша філософія. Потім доповідач згадав «листи щастя», які приходять на підприємства, з проханням збільшити виробництво чи то на 20, чи то на 30 відсотків… Я уже потім пробував з’ясовувати, що ж то за «щастя» таке? Начебто податківці таким чином пробують підняти економіку району. Як сказав місцевий аналітик, я б їм відповів: готові підняти рівень виробництва ще вище, якщо ви (податкова) знайдете ринки збуту – якось так. Але питання в іншому. Якщо «листи» пробують втюхати у вину пані Терлецькій, то що вона має до податкової? Потім Мирон Пацай перейшов на тему, яка уже кілька місяців бродить владними закапелками. Група депутатів просила для ревізії документацію виграних проєктів, просила перевірити якість робіт… Але закомизилися сільські голови, бо складалося враження, що їх запідозрили у відмиванні грошей, і відмовилися ксерити купу паперів. Але до чого тут Терлецька? З цього приводу війти одного разу ходили дружно до трибуни районного «парламенту» і висловлювали своє «фе»… Мирон Дмитрович, продовжуючи виступ, якось так ніжно згадав слово «осел»… Насправді, назва невинної у політичних баталіях тваринки прозвучала на одній із попередніх сесій, коли Ігор Піхоцький розповідав притчу про те, як тато зі сином, купивши осла, провадили його до хати і не знали, хто має йти, а хто їхати… Я оприлюднив цю легенду, з якої випливало, що мудрішим за людей виявився осел. Але спогад про осла з уст пана Пацая роздратував Тетяну Терлецьку і вона потім жадала вибачень у Мирона Дмитровича, хоча це була легенда від Піхоцького. Вибачень, до слова, не було, та й не треба було їх, бо нікого конкретно ослом не назвали: так собі – збірний іменник… З другого боку, не треба гніватися на осла, бо навіть Ісус Христос в’їжджав у Єрусалим на віслюкові. Якби це не була благородна тварина, то Він, мабуть, знайшов би іншу… Закінчував Мирон Пацай загалом оптимістично: згадав, що він тепер більше часу живе і працює у Львові, але за той короткий проміжок часу, що зостався, треба пройти великий шлях, аби потім тиснути руку один одному, і згадав, що він з обласного центру їде на засідання комісій, а деякі обранці з оточення пані Терлецької, які замешкали у ближніх селах, ігнорують… Шкода стало пана Пацая, тому поцікавився в апараті райради його відвідуваністю «білого дому». З 9 засідань президії протягом минулого року Мирон Дмитрович був на одній, з чотирьох засідань комісій, які відбулися, – на одній. Усі інші комісії не відбулися через відсутність кворуму. В райраді мені авторитетно ствердили, що за проведення засідань комісій, згідно з регламентом, відповідальність несе голова комісії… Не міг пан Пацай не згадати «Галсільліс», але коротко: кинув політичну відповідальність за підприємство на конкретну політичну силу – рухівців, і тим самим феєрично завершив виступ, кинувши камінь у город голови ради… Не втримався Юрій Терлецькийі назвав виступ попередника «маразмом». Підстава для такої «пред’яви» у нього була. Говорити про розвал чи ліквідацію району Мирону Дмитровичу не пасувало, бо саме він хотів свого часу відтягнути Торчиновицьку і Чаплівську сільради від Старосамбірщини, притуливши їх до Самбірщини… Відповіді пана Пацая щодо звинувачень у містечковому «сепаратизмі» не було…

Розбрат від лукавогоі війт під трирічним криміналом

СЛОВО від війтів, які «затиснули» для опозицінерів жадану документацію проєктів, взяв Володимир Мисівз Тур’є. Розпочав здалеку, з Божественного – увесь розбрат поміж людьми від лукавого, і відразу перейшов до діла: я першим не дам на ревізію паперів мікропроєктів. Аргумент – «бо мені не хочеться». Якщо, каже, хтось має факти зловживань, то кажіть, і похвалив районну раду, яка старається над проєктами, аби хоч щось в районі творилося. А йому за тридцять кілометрів треба їхати в райцентр, аби подивитися на депутатський балаган… Закінчив сільський голова геть не по Божому, мовляв, він нічого уже не боїться, сам під криміналом ходить три роки…

Тетяна Терлецька додала свого в дискусії. Рано чи пізно те, що сталося (заява голів шести фракцій), мало статися, бо її прізвище доволі часто звучить у позитивних відмінках, а це дратує опонентів. Звучить і в негативному контексті зі сторінок соціальних мереж, але такого менше. Сказала, що не має ніякого відношення до «листів щастя», про що говорив Мирон Пацай. Як брала відповідальність на себе, так і братиме далі… Пошкодувала, що сесія не відбулася, бо мали вирішити проблему з «поселенням» онкологічного центру, мали погодити парафії села Созань передачу колишньої школи-розвалюхи під плебанію, мали дозволити стоматологам оренду, бо вони стали уже лікарями-підприємцями, тобто розглянути серйозні речі, які поповнювали б бюджет. А потім назвала усе, що діється, банальною містечковою політикою.

Зголосився до виступу Андрій Волощак, мовляв, його Самопоміч завжди була на сесіях майже у повному складі, але порушення регламенту дістало, а хочеться працювати згідно з цим документом, і голова ради має дослухатися до того, про що говорять депутати…  Роман Батючокствердив, що «заява шести» – це не оцінка роботи голови ради, а лише домагання жити за регламентом, і перейшов на спірні теми созанського «храму науки». Ми так і не второпали, чи то опорна школа має ліквідовувати свою філію, чи районна рада, чи сесія Страшевицької сільської… Зрештою, розмови про шкільництво геть не вписувалися у тему сесії…

Якщо щось добре робиш, то крадеш?

АЛЕ моя робота на тому не скінчилася, бо «сесія» продовжилася на подвір’ї. Зокрема, прийняв запрошення Мирона Пацая і за нагоди видзвоню його зі Львова на Старосамбірщину, аби разом поїхати по об’єктах мікропроєктів і оцінити якість роботи. Поїхати з таким поважним чоловіком, певна річ, можна і треба, аби вивести на чисту воду імовірних казнокрадів, але відразу запевняю: не конче розуміюся в проєктно-кошторисних документаціях і в будівництві загалом (не знаю, який рівень цих знань у пана Пацая). Якби Мирон Дмитрович залучив до нашої подорожі незалежного експерта, був би щиро йому вдячний. Бо напишу щось, а потім буду доказувати: чи на стіні має бути мінвата, чи пінопласт… А в принципі, якщо у районі є люди, які когось у чомусь лихому підозрюють, то нехай би контролюючі органи ініціювали компетентну перевірку і вивели на світ Божий або брехунів, або крадіїв. Інакше – це просто політичні «двіжі». Маю ще одну пораду для районної ради: виграли ви купу проєктів, тішитеся тим, а хтось з боку тішиться вами, підозрюючи у фінансових злочинах. То може варто відмовитися від цих проєктів уже і спати спокійно? Ну, ніхто нічого робити не буде у депресивному районі, і підозр не буде. У нас, знаєте, так є: якщо людина при владі нич не робить – то зле, якщо робить – теж зле, бо в умах обивателя – задарма ніхто нічого робити не буде, мають або відкати, або крадуть безбожно… І, певна річ, неодмінно намалюється група, яка буде контролювати всіх і все…

Тепер питання інше: що то було в сесійній залі? Було те, з моєї точки зору, що називається хворобою «кінець каденції і початок нових виборів». Так завжди було. Будь-яка політична сила прагне потоптатися по тих, хто при владі нині, аби прийти до влади завтра. Чим дужче критикуємо, тим ліпше. Або, як казав пан Піхоцький, для таких «чим гірше, тим ліпше». Чи означає сесія, яка не відбулася, що розпочався імпічмент Тетяни Терлецької? Ні, про відставку ніхто нічого не казав. Але навіть для відставки потрібні серйозні звинувачення. Недотримання регламенту з приводу скликання сесії і комісій на таке не тягнуть. Зрештою, якщо комусь захочеться звільняти пані Терлецьку за півроку до нових виборів, то голосів однаково забракне. І що буде далі? Та нічого не буде – до осені пристрасті все одно не вщухнуть – якби вони були років два тому, то був би час для боротьби, а зараз… І до слова, про «далі». На нашій пам’яті двічі звільняли з посади голови райради Володимира Горбового. І знову ж таки, серйозних аргументів було мінімум, амбіцій та емоцій – повний міх. Якщо охота комусь наступати на ті ж граблі за півроку до виборів і пояснювати такий крок людям, наступайте…

У цьому місці хотів би усіх помирити: восени відбудеться обрання голів ОТГ. Громад буде немало (усім охочим вистачить) і кожен зможе себе проявити. Давайте усі дискусії кинемо на розсуд виборців – нехай вони віддадуть належне і тим, які нині є при владі, і тим, які не на перших ролях, але завжди знали та знають, як має бути…

Комісія Івана Волошина побачила порушення у діяльності… опозиціонерів? 

Ініціатори «Заяви шести» наступне сесійне засідання запланували на 24 березня. Очевидно, з їхньої точки зору, до цього часу мандатна комісія напрацює вердикт. Ми й самі здивувалися оперативності, але рішення мандатної комісії з’явилося уже під кінець минулого тижня. Ми маємо цей документ, який дає відповіді на запитання голів фракцій, але там цілі чотири сторінки і ми можемо втомити читача. Тому беремо найцікавіше, а це висновок.

АНАЛІЗУЮЧИ звернення керівників депутатських фракцій, яке подане з порушенням положення про депутатські фракції та групи Старосамбірської районної ради, йдеться у документі, можна зробити висновок про відсутність грубих порушень з боку керівництва та виконавчого апарату райради. А такі порушення виявлені з боку більшості депутатів, в  тому числі, і самих голів фракцій та членів постійних депутатських комісій, що призвело до зриву роботи як профільних комісій, так і сесії районної ради.

Тому мандатна комісія вирішила: 1.Виконачвому апарату райради повідомляти всіх керівників фракцій про дату та час проведення депутатських комісій шляхом надсилання листа на особисту електронну пошту. 2. Наголосити депутатам райради, що відповідно до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат зобов’язаний брати участь у роботі ради, постійних комісій та інших її органів, до складу яких він входить, всебічно сприяти виконанню їх рішень. 3.Скерувати головам фракцій Івану Пикусу, Мирону Пацаю, Роману Батючку, Василю Курію, Андрію Волощаку, Віктору Гейнику листи щодо подання ними копій протоколів засідань їхніх фракцій про обговоренню даного питання та надання доручень підписати звернення від імені фракцій – кінець цитати. Тобто, ще раз: комісія з питань законності грубих порушень не знайшла, натомість зажадала пояснень: чи голови фракцій самотужки підписували «Заяву шести», чи радилися з колегами.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити