Зерно і справді проростає…

Як правило, наша газета не розповідає про книги, які видають земляки, бо це стало справою звичною – маєш гроші, пишеш, видаєш, хвалишся і продаєш… Цензорів чи рецензентів нема. Тому такі самвидави почасти стають нецікавими.

АЛЕ тут ситуація трохи інакша, бо автор – направду, непересічний чоловік і далеко не графоман. Пише тільки те, що на душу лягло, і тільки тоді, коли мусить викласти наболіле на папір. Першу збірку видав у 2011 році, другу – у 2012-му, а третю – «І проросте зерно» – цьогоріч. Мова йде про лікаря Петра Волошанівського, кульчицького родака, а зараз – керівника приватного медичного центру. У передмові до видання журналіст Микола Сенейко написав про те, що планка сучасної поезії доволі висока і будь-хто її не перестрибне. А Петру Тарасовичу вдалося. Після таких слів закортіло самому прочитати поезію і єдине, що залишилося, то погодитися з паном Сенейком. Справді, мудрість літ, людські болі і страждання, оптимізм та щира віра, що їх посіяв Петро Волошанівський, проростають…

Роман ПОГОНИЧ.