Знову «Ватра» лемків зігріла

SambirWZ
178

Знову «Ватра» лемків зігріла

Нагірне у мене завжди асоціювалося з «Лемківською ватрою». Це коли раз у році усі переселенці, їхні діти та внуки збігаються у це село, аби почути рідні пісні та вірші, побачити таночки і пригадати те, що було рівно 75 років тому…

А БУЛО те, чого ніхто не міг передбачити – людей змусили покинути рідні терени і поїхати у безвість, аби розпочинати усе спочатку. Отож, об’єднані одним горем, лемки і досі тримаються купочки. «Ватра» в Нагірному уже традиційна – 14 років поспіль. Зі сумом відзначаю, що багатьох з тих, з ким стрічався тут раніше, уже нема. Живі свідки історії відходять. А ті, які залишаються, однаково згадують розповіді батьків про лихі часи. От і цього разу почув про те, як нащадки їздять у свої села, шукають домівки батьків, збирають спогади старожилів. А знаєте, ті, які не пережили операції «Вісла», мабуть, і досі не розуміють, що значить втратити рідний край, не розуміють значущості рідного села, запаху маминої світлиці. Саме тому Нагірне стає для таких місциною спогадів, роздумів, печалі чи радості знову побути усім разом… Ми не будемо описувати свято, бо це непроста справа. В неділю просто треба було бути в Нагірному.

На чотирнадцятому році «Ватри» сталося те, що приємно вразило – лемки нарешті мають свою стаціонарну сцену у вигляді будиночка. Місцеві активісти виграли проєкт і почали зведення такого собі спортивно-культурного центру – респект! Розповідаючи про це, виконувач обов’язків голови РДА Петро Герман, наголосив на тому, що центр має об’єднувати усіх, а найперше лемків. Бо останнім часом стається щось трохи дивне -переселенці мають свої «географічні» товариства і починають сперечатися, хто з лемків значущіший… А мають бути, як родина. І наостанок не можу не згадати, що у цієї імпрези є одна дуже гарна традиція – запалювання ватри. Цю місію довіряють, як правило, трьом поколінням з однієї хати. Цьогоріч ватру запалили Йосип Бобак, Віталій Зиньчак та Степанчик Пельчер.

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити