Знову деревина падає…
Люди на Старосамбірщині перелякані тим, як швидко у них тнуть ліси… Пробують шукати захисту. У тому числі і на сторінках “Високозамківської Самбірщини”. Ми стали добре поінформованими, де і що ріжуть, хто і куди возить. На щось реагуємо, на щось уже втомилися реагувати…
Минулого тижня прийшов до нас чоловік і поскаржилися на те, що неподалік його села вирізають добрі дуби та бук. А ті, які ріжуть, не соромляться того, щоб посеред білого дня возити деревину на пилорами. На зауваження реагують зухвало… Нам назвали прізвище лісівника, тракториста, який транспортує дерево. А вже після того ми зателефонували керівнику підприємства, у віданні якого перебуває ця територія. Обіцяв розібратися… Хоча, як нам потім розповіли, тнуть у цьому селі звичайний самосів, а не дуби чи бук. І чоловік, який звертався, традиційно нарікає на усіх лісівників… Чи так воно чи ні, не знаємо, проте теми розкрадань лісу людей дуже дратують… Ну, як, скажіть на милість, реагувати на повідомлення про те, що крадій лісу за три місяці купив собі нову автівку, а пили має вартістю 14 тисяч гривень? Значить, з лісу доходи…
А тим часом, з журналістами “Високого Замку” поділився міркуваннями активіст Степан Ковальчук. Твердить, що на Старосамбірщині з приводу лісової теми надто багато спекуляцій, а ніхто не хоче брати на себе відповідальність за вирішення проблеми. І навів той факт, що патріоти 8 окремого батальйону “Аратта” Української Добровольчої Армії взялися за громадський контроль у лісах району. Бійці покинули свої сім’ї, пішли воювати на схід, а під час ротації знову покидають родини і їдуть берегти ліс у гірському районі. І на противагу цьому Степан Ковальчук розповідає про “великих політиків” місцевого значення, які створюють громадські рухи і організації, які б берегли ліс, але насправді переймаються лише тим, щоб про їхні партійно-політичні піари ніхто не забув… “Чомусь в таких політиків проявляється почуття патріотизму тільки тоді, коли закінчується легке заробляння грошей на контрабанді чи перепустках машин за кордон”, констатує Степан Ковальчук.
Роман ПОГОНИЧ.