Зремяк та Фляка звільнили від обов’язків ходити на засідання виконкому, а Кухар – ще ні. Закон жіночої солідарності не для депутатів…
У нас традиція: кожного вівторка ми разом з депутатами Самбірської міської ради ходимо на сесію розвивати наше місто і вирішувати нагальні питання його життєдіяльності – так пафосно сказав, що самому млосно стало… Знадобилося трохи більше години, аби зібралася необхідна кількість обранців – 21 «штик» і, сміємо твердити, це почасти бойові одиниці, що прихильні до Юрія Гамара, міського голови. Я уже не раз писав, що явні опозиціонери на сесії мало ходять, однак це не шкодить владі проводити усі заплановані проекти рішень.
Позаминулого вівторка було дуже холодно, але необхідність зустрітися продиктована низкою бюджетних питань, за які депутати проголосували дружно і без зайвих обговорень. Тут два варіанти: або всі бюджетні цифри їм були давно відомі і уже нецікаві, або стало байдуже, що їм написали дрібним почерком на кількох сторінках. Я традиційно «відключаюся» на бюджетній темі, бо у ній фігурує дуже багато мільйонів, від яких паморочиться голова, але пояснювати обивателеві їхнє походження – субвенції, дотації, власні надходження, і витрати – дуже непросто. Але якщо депутати проголосували за ці документи, то вони правильні. Потім пішло кілька земельних питань і добралися до «слизького» – відставка і довибори окремих членів виконкому.
Минулого разу цій темі присвятили трохи уваги, бо у проекті рішення на звільнення з’явилися одразу три особи – колишня заступниця мера Наталя Зремяк, колишня керуюча справами ратуші Галина Кухар та Мар’ян Фляк. Не можу відмовити собі у задоволенні нагадати, що як пані Галина, так і пані Наталія були у передвиборчій команді Юрія Гамара, своїм авторитетом вели його до влади, відповідно, принижуючи авторитет діючого на той час міського голови Тараса Кипиляка. Не знаю, чи шкодують нині, що так тоді чинили?
Як тільки жінки покинули товариство Юрія Гамара, автоматично виникла інша дилема: треба їх усувати з виконкому. Начебто логічно, хоча, як на мене, нелогічним є те, що ці люди пішли з ратуші, незважаючи на позитивні характеристики з уст Юрія Петровича, коли їх призначали на керівні посади… Це питання не було на голосуванні попереднього вівторка, бо мандатна комісія не винесла свій вердикт. Але цього вівторка комісія з кворумом у три особи зібралася і благословила сесії звільнення з виконкому двох колишніх посадовиць. Про Мар’яна Фляка, перепрошую, ніхто й не згадував, аж образливо стало. Так і не зрозуміло, чого його у виконком вводили і з чиєї політичної ласки, та чому прогнали?
Заразом у тому ж проекті рішення був пункт про введення у виконком не так давно прийнятих заступників. Без обговорень почали голосувати і стався прокол: забракло одного голосу, аби одних гуртом відправили у відставку, а інших припіднесли до рівня… Тоді Іван Денькович вирішив, що треба за кожного голосувати окремо. Погодилися. Як наслідок, відставка Наталії Зремяк та Мар’яна Фляка пройшли, а от Галина Кухар залишилася у виконкомі. Тут мушу зробити відступ в історію. Спочатку з ратуші пішла пані Зремяк – зі скандалами, судами і всяким таким іншим. Виглядало на те, що Галина Кухар, проявивши жіночу солідарність, пішла услід, але з доброї волі. Здається, вони колєжанки, принаймні, на сесіях міської ради сидять поруч. Поруч з ними – ще один член виконкому Степан Мандюк… До чого веду? Депутати, відправляючи у відставку одну, мали б відправити туди ж і іншу. А залишати одну, а іншу виганяти – це геть негарно і навіть для однієї з них – принизливо. Сесійні кулуари нам пояснили, що того дня у Галини Кухар був день народження, тому це подарунок для неї. Хоча – чи подарунок, чи покарання, не можу сказати. Ми собі прикинули, що Галині Миколаївні дадуть спокій, але народний поголос твердить, що то не кінець. Невдовзі будуть випроводжати з числа членів виконкому колишню першу заступницю Ірину Курлятович, то ж, не виключено, до її прізвища додадуть і Кухар… Чекайте на другу серію «кіна».
Нових ратушних чиновників Ігоря Несторака та Ігоря Войтка прийняли у виконком. Щоправда, Юрій Гамар, помітивши у залі ще одного члена виконкому Степана Мандюка, запитав, чи той, бува, не хоче йти у відставку, а на його стілець у виконкомі посадили б нового заступника Олександра Буйвала. Степан Миронович відповів відмовою. Журналістські кола вирішили, що тонкий чи чорний гумор мера з’явився у нього не просто так і не спонтанно…
Потім обранці пригадали, що обіцяли мешканцям вулиць, які найближче до Бабини, розглянути їхню проблему: чи вони у місті живуть, чи у селі… Вирішили, що над проблемою ще треба подумати і питання перенесли. Депутат Роман Барна, який давно займався проблемою, встиг сказати, що поки за один стіл не сядуть міський голова Юрій Гамар та голова Бабинської ОТГ Світлана Несторяк, нічого путнього не буде. Треба порозумітися, прийняти остаточне рішення, а вже тоді виходити з проблемою на рівень обласної ради, а відтак Верховної, щоб поміняли нам межі. Але, на наш глибоко аналітичний розум, поки дійде до парламенту, поки він розгляне, мине багато часу. Після того Роман Барна згадав іншу болючу тему – автоперевезення. Дісталося керівнику АТП-14608 Івану Романяку, який не впроваджує суто міських рейсів, а приміські, як от Східна-Стрілковичі, і тому люди за кілометр дороги платять аж 7 грн. Юрію Гамару нагадали, що мала бути створена комісія, яка вивчить ці проблеми.
Ліля Гейник розповіла про життя свого округу. Вулиця Калнишевського потребує грейдера. Але такого, як треба, у комунальному господарстві нема, його треба купувати. Коли злізе сніг, дорожники щось там підправлять, але це не вихід. Ліля Василівна зізналася, що її виборці, як і вона персонально, платять усі податки і заслуговують на добру дорогу, бо пані депутатка уже боїться виходити на діряву вулицю, щоб її не зустріли розгнівані виборці. Згадала і поділ грошей з бюджету розвитку, зокрема, на дороги. У цих дискусіях, а відтак рішенні про поділ сум, вона побачила, що одні обрані більше білі, інші – менше. Попросила несправедливості кольорів не допускати, а наостанок оголосила, що виходить з депутатської групи «Рідне місто». Чому виходить, не пояснила, але, схоже, це нікому не було цікавим. Ну, зайшла, ну вийшла…
А під кінець активіст пан Сергій розповів про неподобства, які творяться на самбірському залізничному вокзалі. Там отаборилася група людей, скажемо так, із Закарпаття. Чоловік не сказав, що це роми, але усі і так зрозуміли. Їхня поведінка не найкраща – розвели антисанітарію – після них хлоркою підлогу миють. А виходком для гостей слугують місця під вокзальними деревцями. Зверталися у поліцію з цією проблемою, але що поліція зробить – це ж громадяни України… Про проблему заговорили, але як її вирішити, не казав ніхто.
На цьому депутати розійшлися, а я сподіваюся, що наступні вівторки проведу за межами ратуші…
Роман ІВАНЧУК.