Коронавірус пенсіонерів в село загнав

SambirWZ
210

Коронавірус пенсіонерів в село загнав

Часто до редакції приходив один пан з оголошенням про продаж у селі батьківської хати. Любить собі чоловік поговорити… Будинок мурований, під бляхою, батьки будували, тішилися, що хтось буде там жити, але троє дітей розбіглося в різні боки. Віктор Петрович залишився найближче – в Самборі. Пустку доглядає сусідка і за це обробляє присадибу… Але перестав приходити до редакції, ми уже подумали, що знайшов покупця. Недавно зустрілися в місті, от я і перепитав…

НІ, ВІДКАЗУЄ,покупців було багато, але хотіли взяти за безцінь, ми не годилися. Але знаєте, що ми з дружиною вчудили? Можете навіть в газеті написати, бо це цікаво. Як тільки почався той грип, більше часу сиділи в квартирі і тільки те й робили, що від ранку до вечора їли. Продуктів пішло дуже багато. Ну, що візьмеш ту тисячку до магазину, а результат плачевний: гроші пішли і мало що купили. Ми, знаєте, не бідуємо, син заробляє, невістка – ми всі в купі живемо, але витрати шалені… Сидимо одного разу на канапі, думаємо-гадаємо, як то далі буде. І придумали: на весну я зі своєю старою перебираюся жити в село і заводимо свою господарку. А чому б ні, сила ще є. Все ж ліпше, ніж сидіти в місті на асфальті і вичікувати пенсію. Всі на карантин, а ми в село. Встигли уже купити двоє поросят – як одне, не дай Боже, здохне, то друге залишиться, купу курей. Перепросили сусідку і на своїх моргах насадили бульби, городини, ще трохи залишили місця на капусту, помідори та огірки. Пшеницю на корм худобі маємо, бо є ще батьківський пай і інвестор зерном платить. Гроші на розкрутку свого аграрного бізнесу взяли з того запасу, який тримали на випадок якоїсь хвороби, чи ще гірше. Але тепер і помирати нема часу. Ви знаєте, я навіть трохи ожив, маю обов’язок перед господаркою. Конче щось вигодуємо і синові допоможемо, і менше грошей в магазини віднесу. В селах багато пусток стоїть і я думаю, що життя змусить міських панів до села навернутися.

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити