Корпоратив на двох

Ця розповідь про людські стосунки нас вразила, мабуть, цікавою буде і вам. Розповідав нам чоловік про цю пригоду з великою гіркотою…

Напередодні Нового року його запросили у колектив, де колись працював. Його та колишнього бухгалтера. Як прийшли колись одночасно працювати, так одночасно і пішли. Могли б ще залишатися на роботі, але усіх грошей не заробиш, та й підростає молодь, вимоги стають нестерпними…

Спочатку колеги телефонували, якісь поради просили, а потім перестали – і це зрозуміло. І до них пенсіонери час од часу навідувалися, одне слово, стосунки начебто добрі. Приємним було запрошення колективу на новорічний корпоратив в ресторан. Вибралися з бухгалтером у найновіший одяг, підстриглися і прийшли. Нас посадили біля нинішнього шефа і навіть одними з перших надали слово для тосту, чуємо розповідь. Зізнається спірозмовник, що аж просльозився від такої поваги. Під час першої перерви у застіллі пішов в туалет, а за ним – на перекур, два молоді працівники. Вони пенсіонера не бачили і, втративши пильність, заговорили з добірними матюками, мовляв, навіщо шеф кликав тих двох старих…, при них не розслабишся, а охота «позажигати». Після того, розповідає далі, пішов до пенсіонера-бухгалтера, шепнув йому на вухо те, що мав шепнути і  чемно подякували товариству за запрошення та пішли. Пішли ми в інший кабак, взяли собі пляшку горілки, таку-сяку закуску і влаштували корпоратив на двох, зі спогадами, жартами і розповідями про болячки. А про підслухане на перекурі говорити не хотілося, лиш констатували факт: якщо уже стали зайвими і нецікавими, не треба пхатися поміж молодь на їхнє свято. Хоча і ті нинішні колись стануть колишніми…

Роман ПОГОНИЧ.