Кошти для самбірських лікарів зичать у… діабетиків

Влада привчила медиків до того, що переляк від імовірної оптимізації нічого не вартий, бо гроші на зарплати держава все одно знаходить. Тому одні настирливо говорять про скорочення, інші мовчки не скорочуються

Ми обіцяли, що після Великодня розповімо про сучасні проблеми самбірської медицини. Хоча нічого сучасного тут нема, бо тема стара – не вистачає грошей. Станом на попередній тиждень, наші лікувальники ще не отримали березневого авансу і перспективи отримати його були доволі примарні. Цього разу на “розбірки” в Самбір приїхав головний медик області Богдан Чечотка.

Право розпочати чергову “п’ятихвилинку” на тему грошей для медицини районні урядники довірили обласному гостеві. Нам здалося, що Богдан Чечотка уже настільки втомлений нашою медициною, що йому і не хотілося вкотре говорити про одне і те ж. Таких районів має в області кілька і проблеми схожі, як близнюки. Хоча наш “близнюк”, здається, “найрідніший для області, бо борг надто великий. Обласний медик авторитетно (і то кілька разів) говорив головним лікарям лікарні і завідувачам відділень, що додаткових коштів держава не виділить – треба рятуватися самим. Щоб закрити “діру” теперішню, для наших медиків зичать, зверніть увагу, гроші, які виділені на купівлю інсуліну для хворих діабетом, і їх треба буде віддавати невідомо з якої “кишені”. Інсулін ще є на складах, а от зарплату треба платити уже. Причому, щоб позичити кошти в діабетиків, треба виходити на Київ. Поки пан Чечотка нам про це монотонно і втомлено розповідав, до нього зателефонував хтось і повідомив печальну новину – оборудка з інсуліновими грішми не виходить… Здається, у міністерстві, де надто часто згадують Самбірщину, ми набридли. Заборгованість із зарплатні зростає з кожним наступним місяцем і до літа стане загрозливо великою. Основне завдання залишається незмінним – медицину треба оптимізовувати. Якщо ми правильно зрозуміли, без роботи слід залишати 400 медиків. Це, повірте, аж надто багато. Це, вважайте, треба закрити кілька відділів. І коли обласний гість почув цю репліку, то байдуже відповів: “Ну, і закривайте”… Але потім радив переходити на роботу в екстрену медицину, бо там начебто планується реорганізація і будуть вільні робочі місця. Та й додав: з приводу оптимізації самбірської медицини губернатор Олег Синютка говорить з ним “мовою облавтодору” – нехай не гнівається керівник цієї структури самбірянин Андрій Сліпецький.

Богдан Чечотка розповів деякі таємниці лікування у закладах медицини Львівщини. Один з них – приїжджає обласний шеф, скажімо, подивитися, скільки народу лежить на ліжках у понеділок – після вихідних люди, як правило, починають лікуватися. Під приїзд шефа знаходять бажаючих полежати годинку, але пан Чечотка знає свій секрет – заглядає у тумбочки, а там порожньо. Не буває хворих без ненаповненої тумбочки. Наші медики такій тенденції лжелікування не перечили. А в одній з дитячих лікарень області на 90 ліжках лежало тільки 27 дітей… Натякнув, що Самбірщина у цьому нічим від інших не відрізняється. Говорив і про те, що люди лягають в лікарні чисто формально, аби виробляти групи інвалідності – і про це знає. Ну, і далі, і в тому ж дусі зводив свою невеселу розповідь до того, що хочете ви цього, панове, чи ні, але мусите скорочуватися… Додамо і свого досвіду до тих багаторічних бесід. Кожного року – чи то на початку, чи то наприкінці, провадимо бесіду про гроші для лікарів. Але лякані медики уже навчені тим, що так чи інакше зароблені гроші їм додавали. Тому й вірити владі, що грошей не буде, не варто, бо гроші знаходили.  Відтак  не треба скорочуватися. Ба більше, у час гігантського і обіцяного скорочення штатних одиниць, ліжок і всього іншого, є інциденти, що набір нових працівників продовжується. За таких умов кожна медсестра з санітаркою резонно закинуть: чого лякаєте безробіттям одних, але приймаєте інших. І в цьому теж є рація…

Після того слово взяв головний лікар Самбірщини Степан Скірин і вкотре розповів про заходи з оптимізації, які, до слова, триватимуть аж до грудня, а коштів бракує уже. Ми не будемо їх перераховувати, бо набридло. Всі ті непопулярні кроки зекономлять 7,5 мільйона гривень, але то макова зернина, бо не вистачає тільки на зарплату більше 30 мільйонів. Потім у бій пішли інші медики і спробували пояснити обласному начальникові, що скоротилися уже так, що далі нікуди, що якщо тиснутимуть на завідувачів відділами, то не залишиться нічого іншого, як скоротити самі відділи, а далеко не усі наші бідні люди здатні їхати за здоров’ям до Львова. Пенсіонерів-медиків справді дуже багато, але нема такого закону, щоб їм вручити букет троянд і побажати довгих років життя. Зрештою, пенсіонер пенсіонерові – не рівня. Є такі, без яких не обійтися. З другого боку, якщо потурбувати медсестру чи санітарку букетом троянд, то вони неодмінно знайдуть потрібних і грамотних лікарів-пенсіонерів… Коли зала “білого дому” зрозуміла, що сторони – влада і медики, говорять ніби про одне і те ж, але не чують одна одну, хтось із залу вигукнув, мовляв, з тої бесіди нічого не вийде, треба створювати страйковий комітет. Не витерпів голова райдержадміністрації Микола Фрей і розповів, що якби одного разу не втік від одного з самбірських лікарів, то вже б не сидів у президії. Тобто, не приведи Господи, помер би… Вів до того, що у медиків багато ґонорів, а процес лікування тим ґонорам не відповідає…

А ще надали слово  Ірині Курлятович – першій заступниці міського голови. Самого Юрія Гамара не було, видно, приїзд керівника департаменту охорони здоров’я на таку проблему його не перейняв. А пані Ірина виступила коротко і геніально, зрештою, на її місці кожен би так сказав. Вона натякнула районній владі, мовляв, розберіться зі своїми об’єднаними громадами, які мають платити за своїх хворих, а тоді вже просіть додаткової помочі у міста. І другий посил – місто уже віддало свої гроші на лікування своїх хворих, а ви, мовляв, мастіть собі районні владні голови. І теж має рацію… Але саме така постановка питання у час фінансової кризи у спільній для міста і району проблемі в медицині, спровокує іншу і то найближчим часом. Влітку традиційно місто декларує, що віддає гроші на лікування своїх мешканців районові, а район їх приймає і розпоряджається. За нашими підозрами, цьогоріч район не захоче такої “ласки” від міста і тоді команда Юрія Гамара може опинитися у скруті – їй бо доведеться займатися всім медичним, що є на території міста. А район буде мати свої ФАПи та амбулаторії і платитиме за своїх недужих так, як це платить нині Старий Самбір Самбору… Чи втримаються за таких умов всі відділення Самбірської ЦРЛ – питання не з простих.

Наприкінці минулого тижня до медиків, які уже почали скорочуватися, прийшла добра новина – зарплату виплатили, щоб люди мали ситий Великдень. Гроші наша влада випросила аж у Києва. Іншими словами, нині лікарям виплатили ту зарплату, яку мали отримувати восени, тобто дали авансом. Більше на такі “оборудки” Київ не піде…

Роман ІВАНЧУК.