Криза влади чи влада кризи?

SambirWZ
30

Криза влади чи влада кризи?

Рішенням Дрогобицької Феміди депутатів Самбірської міськради вихльостали по писку старою політичною білизною

Самбір уже знає, що Дрогобицький суд поновив на посаді звільненого раніше секретаря міськради Юрія Дмитришина. Це стало сенсацією, хоча, якщо дивитися з філософської точки зору, то у нашому місті можливе навіть те, що неможливе у інших містах.

Обранці (не Гамарові) минулого тижня зібралися на сесію, але не зареєструвалися. Ми так зрозуміли, на знак незгоди з рішенням Дрогобицької Феміди, але з бажанням послухати самого Юрія Любомировича. Зокрема, доволі аргументовано заявив про це Володимир Мурайко, мовляв, його кандидатура на секретаря міськрадипровисілана сайті більше 100 днів, проте хтось свідомо не вносив це питання у порядок денний. Видно, чекав на повернення Юрія Дмитришина? Якраз напередодні сесії питання виборів секретаря зняли з порядку денного розпорядженням мера Юрія Гамара, бо йому стало (усно) відомо, що пан Дмитришин може повернутися. Депутати, прихильні до мера, просили колег зареєструватися і рухатися по пунктах порядку денного, проте більшість була монолітною, як скеля, та невмолимоюяк глухоніма. Для того, щоб її не запідозрили у зриві життєво важливих для народу питань, їх виділили в окремукогорту“, попросили мера влаштувати позачергову сесію і прийняти. Усі інші розбірки відклали на майбутнє.

Зачитав політичну заяву Володимир КульчицькийПоливко від свого імені висловив міркування на тему Юрія Дмитришина і його повернення. Та для початку трохи від редакції. Юрій Любомирович, можна сказати, зі скандалом прийшов у ратушу на поважну посаду. Спочатку народ згадав смертельну аварію на Рудні, до якої причетний хтось із родини Дмитришиних. І хоч на першій організаційній сесії був батько молодої вдови, чоловік якої загинув, однак мер не дослухався до нього і таки поставив на голосування кандидатуру Юрія Дмитришина. Депутати вирішили: кого мер хоче, того нехай має. Потім обранці побачили, що пан Дмитришинне висівна сайті міськради протягом двадцяти днів, чого вимагає закон перед голосуванням, згодом Юрій Любомирович мав проблеми з корупцією, бо начебто голосував собі за премію. Хоча ми не вважаємо у країні, де розгул справжньої корупції, це є якийсь надто страшний злочин чи гріх. Зрештою, депутати міськради на початку осені минулого року відправили Юрія Любомировича у відставку. Мер, щоправда, накладав вето на це рішення, але обранці вето мужньо здолали і Юрій Любомирович пішов туди, звідки прийшов, – викладати юридичні науки в Дрогобицькому педуніверситеті імені Івана Франка.

Далі уже із заяви добродія КульчицькогоПоливки про судові перипетії. У квітні суддя Орест Крамар скасовує рішення про припинення повноважень секретаря Дмитришина. У судовому засіданні пан Юрій твердить, що рішення міськради суперечить Конституції та законам, бо не було належного обґрунтування підстав та причин припинення повноважень. А ще було порушено процедуру підготовки рішення. Юрій Дмитришин попросив поновити термін розгляду його позовної заяви про поновлення на посаді, а представник міськради, юрист Володимир Процайло, зрозуміла річ, не заперечив проти задоволення позову. Уже потім пан Дмитришин буде пояснювати сесії міськради, що насправді знав про своє звільнення, але звернувся із заявою про поновлення значно пізніше, бо пізніше взяв рішення про своє звільнення. І це його справа, коли рішення з магістрату забирати. Рішення взяв у квітні 2017-го, хоча звільненим був у вересні 2016-го. Постанова, констатує далі пан КульчицькийПоливко, могла бути оскаржена в апеляційному суді протягом 10 днів з дня прийняття рішення і такою датою було 8 травня, однак тоді ніхто і не знав, що у справі пана Дмитришна працює Дрогобицька Феміда. Зрештою, ми так і не збагнули, чому Дрогобицька, але ніхто з обранців про це не допитував

Володимир Богданович вважає, що мер Юрій Гамар мав завчасу повідомити про це депутатів, але промовчав. Ми не віримо, що Юрій Петрович не знав, що екссекретар позивається до міської ради, бо інакше юрист Володимир Процайло не мав би доручення мера представляти інтереси міськради в суді. У чому пан Дмитришин побачив порушення його прав, точніше навіть, права на працю. Закон про місцеве самоврядування не передбачає причин звільнення головного депутата, однак закон про службу в органах місцевого самоврядування каже, зі слів Юрія Любомировича, що має бути одна з якихось чотирьох причин, а чи всі відразу. Жодного з тих пунктів, на його переконання, він не порушив. Тому, поновивши терміни розгляду справи про поновлення на посаді, домігся самого поновлення. Більше того, тепер має бути скасоване розпорядження мера про його звільнення, а відтак він має отримати з міського бюджету матеріальне відшкодування за вимушені прогули.

Закінчення заяви пана КульчицькогоПоливки було прогнозованим. Він не може довіряти міському голові, а тому просить депутатів внести у порядок денний питання про недовіру міському голові. Щодо рішення Дрогобицького суду, то пропонує звернутися до Генпрокуратури, Міністерства юстиції, Вищої Ради Правосуддя на предмет правової оцінки роботи судді Ореста Крамара. Запропонував створити комісію, яка б вивчила діяльність посадовцівюристів міськради.

Коли поновили на посаді заступницю з гуманітарних питань мера Наталію Зремяк, то Юрій Гамар заявив, що вона віднесла Фемідікасу“. У справі про поновлення Юрія Дмитришина гучної заяви мера не було, значить, робимо висновок, є і чесні суди

Поновлення пана Дмитришина – це той випадок, коли у нашому законодавстві можна знайти все необхідне, аби лиш оправдати будь-які дії. І кандидат юридичних наук Юрій Дмитришин їх знайшов. Депутати, почувши про це, своєю нереєстрацією на сесії продемонстрували незгоду. У чомусь мають рацію, бо їх просто “нагнули”, або витріскали по писку брудною політичною білизною, мовляв, нам ваші депутатські рішення про звільнення секретаря, подолання вето і таке інше – в одному місці. Будь-який депутат, який себе поважає, мав би бодай обуритися… Як бути далі? Якщо Юрій Любомирович, поновившись на посаді, візьме гроші за вимушений прогул і піде вчити людських дітей юридичним премудростям, це одне. Якщо залишиться секретарювати, то криза влади чи влада кризи може поглибитися. Вона уже і так сягла рівня плінтуса, коли скандалів навіть більше, ніж ми можемо їх опублікувати в одному номері газети. Депутати уже уголос говорять про перевибори. Бо таке відчуття, що ми з того багновиння не виліземо. Хоча сам Юрій Любомирович роботу міськради за час його відсутності назвав вакханалією.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар