Куць став Заслуженим. Цілком заслужено…
Позаминулого вівторка у Самборі зустрів Ярослава Куця – директора Буківського дитячого будинку-інтернату. Чоловік був у вишиванці і з урочисто піднесеним настроєм. Певна річ, зажадав “пояснень”. З’ясувалося, Ярослав Васильович щойно повернувся зі Львова, де губернатор області Олег Синютка від імені свого шефа – Президента Петра Порошенка, вручив нашому землякові нагороду – посвідчення та знак “Заcлуженого працівника соціальної сфери України”.
Треба сказати, на наших теренах людей з такими почестями є немало. Хтось справді їх заслуговував, комусь, як кажуть, з неба впало, а от що стосується пана Куця – жодних сумнівів. Я не раз був у його закладі, повірте, душа крається. Там зібралися діти з важкими захворюваннями. Та що там казати, невиліковними… Але в Буково їм створили те середовище, де вони почуваються своїми поміж своїми, де вони окутані увагою наставників, які, мабуть, так ніколи і не звикнуть до чужої біди та болю. Хоча, коли казати “створили умови”, то під цим треба розуміти титанічні зусилля усього колективу, який багато літ очолює Ярослав Куць. На моє запитання він, не задумуючись, відповів: “Це нагорода усіх нас, бо один у полі не воїн”.
Ще кілька років тому Ярослав Васильович розповідав про те, що хоче домогтися для своїх вихованців одного блага. Інтернат завжди був дитячим – до певного віку. А потім треба було їх кудись перевозити. Це страшенний психологічний стрес, бо вони звикають до середовища, один до одного, а тому будь-який переїзд – не що інше, як стрес. Пан Куць хотів, що ці люди тут і залишалися назавжди. І хоч мрія видавалася примарною, але свого таки добився. Невдовзі тут створять гуртожиток соціального типу, де вихованці будуть жити і працювати. А ще ми дізналися, що не все так безнадійно у них, як може видаватися з першого разу. Виявляється, за останні роки тут поєдналися чотири сімейні пари. Отакої!
Роман ПОГОНИЧ.