Лише трьом десяткам самбірських водіїв спустошує кишені вартість пального
Журналіст «Високого Замку» мав нагоду побачити, якими байдужими бувають люди навіть тоді, коли їх… грабують
Для початку зізнаюся, що всілякі масові страйки чи пікети – то не зовсім моє, але коли уже дістало, то сидіти на дивані годі. Маю на увазі вартість пального. У нас якось так безсоромно виходить: монополісти, змовляючись піднімають вартість бензину чи солярки, а водії слухняно платять і мовчать. Влада, яка, здавалося б, мала нам полегшувати життя, насправді по-страусячому сховала голову в пісок. Ну, і якщо вже влада мовчить, треба нам братися за діло.
ПІКЕТУВАННЯ заправок ОККО та АNP була широко розрекламована. Однак, чи то соціальні мережі уже нікого не збуджують, чи то водійська байдужість усіх поглинула, але у визначений час на одній із АТС нас зібралося близько тридцяти. Це не просто мало, це надто мало і у мене закралося прикре відчуття: власники заправок не сприймуть наш пікет всерйоз. От якби було нас зо три сотні, то це уже більш-менш вражаюче. До нас вийшла якась пані – представниця компанії і пояснила, що бензин виріс у ціні, бо подорожчали нафта і долар. Хоча це ми і без неї знаємо, але така відповідь не влаштовувала. Через якийсь час знову розтлумачили пікетувальникам, що коли маєте якісь питання, то звертайтеся у прес-службу компанії. Це щось на зразок – чи не поїхали б ви звідси подалі… Та півтори години ми все ж вистояли… Цікавила мене реакція інших водіїв-подорожувальників. Під’їжджали, бачили пікет, розверталися і їхали до сусідньої заправки. Ні тобі підтримки, ні тобі співчуття – так, ніби то лиш 30 осіб для себе особисто вимагають зменшення вартості пального… Вона уже нині сягає 35 гривень за літр і, радше всього, буде рости. Якщо ще років п’ять тому поляки їздили до нас, щоб купити собі пального, а потім перепродати землякам, то невдовзі і ми будемо їздити до Польщі, щоб заправити автівки.
Аби поговорити на ці та інші теми, запросили представника влади. Петро Герман – перший заступник голови Самбірської РДА, прибув, вислухав наші претензії і обіцяв, що по владній лінії підуть певні сигнали, у що ми не зовсім повірили. Зрештою, пан Петро сам водій і добре знає, скільки коштує пальне.
Чи допомогла чимось наша акція? Думаю, ні. Це як укус кволого осіннього комара. На жаль. От якби по усій Україні масово здійняли ґвалт, то може б хтось почув. Після першої, можна сказати, не зовсім вдалої спроби поборотися за зниження цін на пальне, з’явилися рекомендації, мовляв, треба на цілий місяць влаштовувати пікети тій чи інші фірмі (за графіком), а вже тоді власники, відчувши втрату прибутків, зачухають потилиці. Ну, не знаю, спробувати можна, але в ефективності сумніваюся, бо хто пікетуватиме цілий місяць, якщо на один день людей не вистачає. От виросла вартість пального, а машини все одно їздять так, що біля ринку в Самборі годі вулицю перейти. Таке відчуття, що навіть тоді, коли літр зросте до 50 гривень, народ все одно мовчки поїде. Чи то ми уже звикли, що у нас все, крім зарплат, росте вгору? Але так можна і капці відкинути… Якщо ви собі думаєте, що вартість пального – проблема водіїв, то помиляєтеся. Услід за вартістю транспортних перевезень буде рости усе інше: товари і послуги. Тобто безсоромно та вкотре вичистять кишені і без того збіднілого люду.
У підсумку, щоб не втрачати азарт, вирішили провести ще одну акцію у суботу на заправці ОККО, що на львівському напрямку. У визначений час активістів зібралося не більше, ніж попереднього разу. До пікетувальників прибув перший заступник Самбірського міського голови Ігор Несторак, який отримав на свою адресу чимало висловлювань щодо… завезення в Самбір львівського сміття.
На цьому суботню акцію закінчили, заблокувати усі автозаправки, як планували, не вдалося через нестачу невдоволених людей…
Юрій БАРНА.