Лиш кожен сьомий дожив до наших днів

Голова самбірської асоціації чорнобильців Богдан Васік акурат у переддень професійного свята ліквідаторів аварії на ЧАЕС прийшов на сесію міської ради, аби попросити для своїх побратимів соціального захисту. Перед виступом розповів нам, що район значно поблажливіший до чорнобильців… В Україні з’являються нові герої, а відтак про ліквідаторів аварії на ЧАЕС поволі починають забувати. І залишилася їх горсточка…

Взагалі, цікаво, що у цієї когорти людей є два дні, які вони називають «святами»:  день початку трагедії – наприкінці квітня, і день ліквідатора – це той грудень, коли нарешті закрили повністю саркофаг. До слова, закрили новокалинівські авіатори. Отож, 1986 року на знак біди у мало відоме тоді місто подалося 2 тисячі мешканців міста і району. До наших днів дожив лиш кожен сьомий. І це справді трагедія. Чорнобильці лікуються, як правило, у Винниках, бо кажуть, що в Самбірську ЦРЛ нічого йти – там все платне на державній території. За більш, ніж 30 років, ніхто з місцевих чорнобильців так і не отримав від держави житло, хоча їм колись обіцяли… Згадав 131-у аптеку – це біля пошти, яка торік державним коштом отоварила чорнобильців на 120 тисяч гривень. І попросив депутатів власне цій аптеці надати певні пільги… Сам Богдан Васік поїхав туди як автомобіліст – їхали своїм ходом, а поверталися після місяця проживання у самому Чорнобилі уже потягом – усі автівки залишили на могильнику. З усіх автомобілістів, зізнається, до наших днів дожили лише він та Роман Лихва.

Роман ПОГОНИЧ.