Львівський фраєр на польській території «Шегинь» розбив вікно автівки нашої владної делегації

Віддавна так було, що коли до Польщі прямує наша владна делегація, то, маючи запрошення від поляків, домовляються заздалегідь з прикордонниками та митниками, що поїдуть по “пільговій” полосі. Це зрозуміло, бо стояти у довжелезних чергах разом з тими, хто приторговує прикордонним крамом, чи возить робочу силу за кордон, якось не випадає. Це була роками перевірена “схема”, яка ні у кого не викликала емоцій… До минулого тижня…

З МІСТА Б’яла Подляска поверталася невеличка делегація у складі голови голови райради Самбірщини Віталія Кімака, керівника Центру зайнятості Івана Тимціва, представника українсько-польського товариства Валерія Трача та інших, які вели непрості перемовини з польськими партнерами щодо участі у деяких міжнародних проектах. Не доїхавши 100 метрів до пункту пропуску у «Шегинях», наші владні мужі, маючи дозвіл польської прикордонної служби на рух тією лінію, яка найменше завантажена, несподівано потрапили у тісняву. Водії, які займаються прикордонним бізнесом чи возять заробітчан, не захотіли наших пропускати. Вчинилася словесна перепалка. Одні доводили, що повертаються зі службового відрядження, інші – яка ви, мовляв, делегація, делегація їздить під мигалками. Справа набула серйозного розмаху, оскільки якийсь молодий чоловік – львів’янин, кулаком ударив по склі нашої машини і воно луснуло. Аби не нагнітати ситуації, чоловік змушений був заплатити за скло, але залишалося проблемою, як покинути Польщу з таким «автографом» на машині? Польські поліцейські – то вам не наші, вони відібрали у нашого водія техпаспорт, натомість виписали якусь довідку і тепер за основним документом він знову мусить їхати у Перемишль.

А ми собі подумали проте, що не може українець не осоромитися на чужій території. Важко віриться, щоб поляк полякові наніс би таку шкоду на українській території. Це з одного боку. А з другого – всі ці нерви і ненависть продиктовані нашою бідністю і боротьбою за виживання…

Роман ІВАНЧУК.