Люди йдуть до шпиталю, бо йдуть, лікарі лікують, бо лікують – та й так…

З 1 квітня стартував другий етап медичної реформи і прості люди мали б уже побачити, як «за ними медичні гроші ходять», але наразі коронавірус зіпсував всю манорію й імовірні пацієнти думають про те, як би вижити після вірусу, а не про етапи реформи…

ЯКБИ не та біда, то в наших планах була публікація про перші дні медичної реформи. Мусимо трохи почекати, бо лізти нині в душу лікарям та пацієнтам не пасує. Але один з медиків на Старосамбірщині сам почав цю тему у розмові з нами. Почав прозаїчно: з настанням карантину сам себе переконав, що реформа мусить бути, бо далі так, як було, бути не може. В лікарні нині на половину зменшилася кількість стаціонарних пацієнтів. Зрештою, минулого разу ми писали про те, що й у Самбірській ЦРЛ лежачих стало на половину менше… В умовах, які склалися, відмінені усі планові операції, а залишилися хіба нагальні. Ті, які можуть обходитися без помочі стаціонару, успішно обходяться. Тобто, на ліжках зосталися лише ті, які вдома просто не можуть бути… Хоча, додає лікар, якби не було пандемії, то всі вони були б у лікарнях. Відчуваєте, каже, яка різниця? Люди йдуть до шпиталю, бо йдуть, лікарі лікують – бо лікують, мають за це зарплату і непорожні ліжка. А насправді, карантин показав, що багато від чого в системі медицини можна відмовитися без шкоди для здоров’я нації. Вів до того, що держава витрачає дуже багато народних грошей на утримання медицини, які, як правило, йдуть на зарплати медперсоналу. Грошей на лікування в стаціонарах обмаль. Тому увесь той старий віз, який ми до того тягнули, неефективний. І ще цікава думка від пана доктора: нарешті люди зрозуміли, що дуже багато їхніх проблем можуть легко вирішувати сімейні лікарі без стаціонару, які отримують загалом високі зарплати.

Усе, що ми щойно вам розповіли, просимо сприймати не як дорікання комусь та у чомусь, а як тему для роздумів.

Роман ПОГОНИЧ.