Мер звинуватив Наталію Зремяк у тому, що вона у суд гроші носила. Значить судді гроші взяли?
У політиці нема вічних друзів і вічних ворогів. Наразі поміж друзями фаза ворожнечі
Керівник Самооборони Ярослав Різун, уповноважений своєю організацією, вийшов за трибуну сесії міськради, щоб розповісти місцевим законодавцям про одного з депутатів, який начебто в одній ситуації вчинив нечесно і про це активістам надійшло анонімне звернення… Однак, депутати, почувши про це, дорікнули самооборонівцю, що він вибірково чіпляється тих чи інших депутатів, є, мовляв, справи серйозніші, але про них Самооборона мовчить… Пан Ярослав відповів, що він наділений правом говорити тільки про цього депутата, а якщо є якісь претензії до інших посадовців, то звертайтеся, листа розглянуть…
І абсолютно логічним продовженням стало прохання депутата Володимира Мурайка надати слово заступнику з гуманітарних питань Наталії Зремяк, яка, як випливало, з її виступу, терпить наругу з боку міського голови Юрія Гамара, незважаючи на те, що два суди про поновлення її на посаді уже виграла. Наталія Романівна з найвищої трибуни міста подякувала обранцям за те, що у грудні 2015 -го вони довірили їй побути заступником міського голови з гуманітарних питань. За цей час вона пожвавила культурно-мистецьке життя, був навіть міжнародний фестиваль органної та камерної музики. Організаторам так сподобався Самбір, що вони вирішили і цьогоріч продовжити традицію, однак, коли почули, що в Самборі твориться, перебралися у Жовкву. Потім пані Зремяк згадала про те, як її поновлювали після першого рішення суду, а потім хотіли знову зняти. Хотіли, бо три особи з ратуші підписали відповідний акт про те, що вона начебто не була на роботі, хоча її бачили, хоча вона вирішувала робочі питання, однак гнів перших осіб міста був настільки великим, що геть затулив очі, і акт підписав навіть юрист Володимир Процайло, який тепер керує юридичним відділом. Згодом Апеляційний суд підтвердив рішення першої інстанції і Наталія Романівна ненароком собі подумала, що все буде так, як було – вона керуватиме гуманітарною сферою. Однак не сподівалася, що Юрій Петрович настільки уперто затнувся, що навіть після рішення Феміди про негайне повернення пані Зремяк до обов’язків, робитиме все, щоб позбутися колишньої соратниці. Як підтвердження, розповіла про один зі своїх робочих днів. Спочатку була в ратуші, потім пішла в газову контору з питань помочі воїнам АТО, згодом в гімназію, оглядала підвали, які точить грибок. І додала, що її робоче місце як заступниці не тільки в ратуші. А після обіду, коли її всі шукали, у неї розрядився телефон. Прийшла в ратушу – і підзарядила. Ніхто не оцінив щирі старання Наталії Романівни і вимагали писати пояснювальну, де була? Слово “пояснювальна” вона вирішила замінити на “службову записку”, але і ту, як ми збагнули, не писала. Тепер про факт, який нас приголомшив. Внутрішньо ратушний конфлікт “переселився” на сімейні стосунки. Донька пані Зремяк має шанс поїхати за кордон по обміну делегаціями, але для того, щоб так було, треба довідку з місця праці мами. А мамин роботодавець Юрій Петрович не хоче підписувати цей документ, точніше хоче, але чи то після того, як мама піде з роботи взагалі, чи то з усіма деталями – скільки часу працювала, скільки – була на “біржі”, потім вписати щось про суди… Одне слово, таким бажанням мер, без сумніву, хоче принизити Наталію Романівну. Закінчила виступ тим, що попросила дапутатів: якщо вони вважають, що не справляється з роботою, то піде з гордо піднятою головою. Якщо обранці переконані у тому, що вона добрий заступник, то нехай її захистять.
Удар у відповідь Юрія Гамара: місто в культурно-мистецькому плані після того, як Наталія Зремяк пішла, нічого не втратило – навіть недавно був концерт. І взагалі, незамінимих людей нема. У цій фразі депутат Роман Пицик угледів посилання мера на Сталіна і навіть виголосив це зауваження уголос. Потім Юрій Петрович понарікав на судову гілку влади, більше того, звинуватив її у нечистоплотності, заявивши у присутності журналістів і телекамер, що Наталія Романівна, аби добитися рішення на свою користь, “занесла гроші до суду”. Потім ненароком знову повторив цю фразу, мабуть, думаючи, що не до всіх дійшло. Ми розуміємо, що свобода слова притаманна не тільки журналістам, а й мерам, але таке звинувачення на адресу суддів може авторові дорого обійтися. Навіть якщо він так і думає, то треба мати вагомі підстави, щоб уголос казати…
Юрій Петрович не розуміє Наталії Романівни, яка написала заяву за згодою сторін, а потім пішла судитися. На рішення Апеляційного суду обіцяв касацію. Потім заговорив про те, що Наталія Романівна свого часу начебто була в Німеччині і тепер в Самборі хоче запровадити німецьку систему освіти. Ми не збагнули, до чого тут німці, однак мер сказав, що керівна команда має бути єдиною, а не робити, що і кому заманеться. А потім дорікнув, навіщо пані Зремяк підвали гімназії – це не її проблема… Заступниця має бути 24 години на добу на зв’язку, бо влада – це не гурток юних натуралістів… Що стосується довідки для доньки пані Зремяк, то він підпише тільки той документ, де будуть вказані усі часові “віхи” роботи заступниці на посаді. Інакше бути не може. Наостанок мер конкретно наїхав на колишню соратницю. Вона, мовляв, не хоче працювати, а хоче отримувати гроші з бюджету…
Нам особисто прикро чути все те, про що ми вам розповіли. Ще три роки тому такі розбірки між самооборонівцями Гамаром та Зремяк навіть у страшному сні не приснилися б… Складається враження, що єдина раніше керівна команда тільки те і робить, що свариться. Колишні та нинішні опоненти Юрія Петровича можуть почувати себе зайвими на політичних рингах і задоволено “курити бамбук”… До слова, під час сесійного засідання відбулася словесна перепалка поміж передвиборчими соратниками Юрієм Гамаром та Ярославом Кузьмяком. Як нам переповіли, “договорилися” до того, як треба один до одного звертатися: на “ти”, чи на “ви”. Потім мер скинув піджачок (так чоловіки роблять хіба перед боєм) і попросив Ярослава Степановича вийти на коротку десятихвилинну “нараду”. Затрималися на цілих двадцять, але повернулися з “дуелі” без свіжих ран на голові.
Роман ІВАНЧУК.