Можна взяти відпустку і поїхати у Чехію, щоб… трохи на будовах заробити
«Високозамківська Самбірщина» традиційно досліджувала, де і як відпочивають влітку наші земляки
Зазвичай о такій порі наша газета підбиває підсумки відпочинкового сезону. Все просто – розпитуємо у знайомих, де вони провели, а чи ще проведуть свої літні відпустки. Річ у тому, що це такий собі показник нашого достатку. Ми не претендуємо на істину, бо то навіть не соціологічні дослідження, а тому це чтиво – для розваг чи роздумів.
БАГАТІ люди у наших краях вірні звичці відпочивати разом з родинами чи то в Україні, чи то за кордоном. Причому, переконані, що за межами рідної держави витрачаєш такі ж суми грошей, але сервіс значно пристойніший. Плюс – свіжі враження, почуваєшся в іншій країні людиною і так далі… Коли ми випитували у наших місцевих «олігархів», які відпочивали за кордоном, у яку суму «влетіли», доволі легко називали від 500 євро і вище. Видно, ці витрати для них не є надто болючими. І ми за них раді. З’явилося немало таких подорожувальників, які їздять у Європу до своїх же родичів-заробітчан відпочивати на тиждень-другий. Ті подорожі менш вартісні, бо родичі оплачують перебування у чужій країні взамін за те, що бачать дітей і внуків. Що нас вразило у розмові з потенційними відпочивальниками, то небажання їздити на південь України поближче до моря. Людей вражає те, що через закритий для нас Крим, організатори відпочинку у Херсонській, Одеській, Миколаївській областях попіднімали ціни до захмарних висот, а рівень обслуговування залишили совковим. Але і це могли б стерпіти, проте, проблемою залишається купівля квитків. Хоч залізниця і пускає додаткові потяги, але їх однаково не вистачає.
Лише окремі з тих, з ким спілкувалися, обирають собі Карпати. Видно, тому, що Карпати і в інші пори року близькі. Одначе, заради відпочинку дітей все ж їздять. Треба сказати, що і там відпочинок – справа не з дешевих, бо одне ліжко у відпочинковій зоні (більш-менш пристойне) обходиться його тимчасовому обивателю від 100 до 1000 гривень у день. Враховуючи усі витрати на Карпатський відпочинок, сім’ї з чотирьох осіб скромний десятиденний вікенд обходиться у суму до 15 тисяч гривень. Кажуть, сума надто велика, але кудись треба зникнути з рідних теренів, аби змінити середовище – себе показати, на інших подивитися. Все ж популярними, як ми відчули, залишаються курорти Закарпаття. А от що нас здивувало, то непопулярність знаменитих колись Шацьких озер. Якщо попередніх років наші земляки любили чкурнути туди, бо начебто недалеко, начебто водичка чиста, то тепер цю місцину наші респонденти майже не називали. Дивно, але факт… Як причину називали те, про що ми згадували раніше – власники відпочинкового бізнесу, посилаючись на інфляцію, дорожнечу, піднімають ціни на свої послуги, бо хочуть заробити собі на життя на рік уперед, але зовсім не дбають про сервіс. А запити відпочивальників зростають відповідно до збільшеної вартості путівок, будиночків…
Респонденти, про яких ми щойно розповіли, переконані, що кожна людина мусить відпочивати. Це кажуть представники вищого або середнього класів в ієрархії статків. На наші запитання, як заробили собі на відпустку, одні відповідали, що не заробляли, бо гроші у них є – треба просто вділити певну суму. Інші твердять, що збирають протягом року, а потім отримують відпускні і планують, куди вкласти.
Проте, більшість, з ким спілкувалися, люди не надто заможні, а таких у нас справді більшість, тому на запитання про відпустки відповідали скептичними посмішками, розводили руками, або «плювалися», мовляв, про що ви говорите… Ми натрапили на трьох людей, які, маючи на рідних теренах непогану роботу, беруть відпустку, щоб поїхати за кордон мішати мальту. Я не знаю, чи є ще десь у світі країна, жителі якої, відпрацювавши на свого пана рік, їхали б до закордонного пана, щоб заробити більше. Скажімо, молодий чоловік із зарплатою у 5 тисяч гривень, майнув у Чехію, бо восени одружується і не хоче, аби батьки оплачували його весілля. Бідні люди, які роками нікуди на відпочинок не їздили, витрачають відпустки на ремонти, відпускні – на придбання побутової техніки. Хоча насправді шукають собі оправдання: стільки роботи в хаті, що не знати, чи за місяць встигну. Ми собі думаємо: якщо не встигли її переробити за увесь рік (по вечорах), то й за місяць не впораються.
Особлива когорта у нас – мешканці сіл. Ми їм присвячуємо один невеличкий абзац – ті, як правило, у відпустки не їздять, бо літо для них – суцільна хатня робота, городи, худоба, збір грибів чи ягід, закрутки на зиму… Про таку когорту людей як пенсіонери взагалі мовчимо – вони на відпочинки не їздять. Хіба, якщо комусь присвітить «бюджетна» путівка на якийсь не вельми популярний курорт. А взагалі, підбиваємо підсумок, більшість краян не відпочиває, бо не мають грошей. І коли з ними говорити про поїздки кудись, згадують ціни на комунальні послуги… Парадокс, але факт.
Що цікаво, окремі батьки, махнувши на своє дозвілля, говорили про те, що у часи їхнього дитинства були табори відпочинку для дітей. Зараз цього нема і літні канікули діти бачать через… монітори комп’ютерів, а пасували б незабутні враження.
Роман ІВАНЧУК.