Міських діабетиків посилають у районний «білий дім»
Незважаючи на оптимістичні прогнози стосовно придбання інсуліну – начебто уряд виділив на медицину, у тому числі і на препарат, півтора мільярда гривень, проблема не знімається. Депутати Самбірської міської ради знову винесли тему на найвищу трибуну міста, бо для діабетиків відсутність інсуліну – то справжня біда… Ми навіть дізналися, що коли вони приходять на прийом у ратушу просити інсуліну, то чиновники витягають свої гроші. А одна пані, взявши певну суму, наступного дня прийшла і повернула, мовляв, не може так бути…
АДМІНІСТРАЦІЮ лікарні представляла головний бухгалтер. На інсулін для міських діабетиків, за її словами, виділили більше мільйона гривень, потім, коли виник дефіцит, місто додало ще 100 тисяч. Починаючи з осені, аптечна система перестала відпускати хворим інсулін, бо не отримала грошей за препарат. Щомісячна потреба для хворих міста – більше 300 тисяч гривень, і міський голова Юрій Гамар двічі запевняв депутатів, що таких грошей у міському бюджеті нема. Зрештою, забезпечення препаратами взяла на себе держава і не виконує зобов’язань, скинувши проблему інсуліну на місцеві бюджети. Біда ще й тому, що влітку виросла вартість одного флакончика інсуліну і це умить проковтнуло суму субвенції… І нарешті, інформація від головного бухгалтера: в Самборі мешкає 298 діабетиків, з них 12 – діти…
Головний ендокринолог Зоряна Романсповістила про те, що її незаслужено ображають, вважаючи, що саме вона винна у нестачі інсуліну. А її місія – лікувати людей і видавати рецепти. Зрештою, так і робили, але згодом з’ясувалося, що є єдиний реєстр хворих на місто і район і вести його окремо не можна. Тому районні хворі йшли в аптеки і брали інсулін за кошти міста. В ратуші стверджують, що «білий дім» винен їм тепер більше 400 тисяч гривень. Обіцяли, каже Юрій Гамар, що подумають, як повернути, але станом на кінець минулого тижня ще не придумали. Тепер мешканці сіл отримують інсулін, більше того, ходять у «білий дім» ставити печатки на виписані рецепти – щоб не переплутати з міськими діабетиками. Мер вважає, що за усі державні програми відповідає намісник президента Микола Фрей… Його заступник Святослав Ухачтвердить, що у районному бюджеті є гроші і міським діабетикам треба йти до районної влади. Ми розуміємо емоції, але сміємо ствердити, що хворим треба ходити не по владних кабінетах, бо для того є владоможці, а в аптеку за інсуліном.
Проблема з цим препаратом – проблема усієї України, проте у Самборі через фінансову нерозбериху ще й подвоїлася… Шукати винуватця можна і треба, але біда в тому, що без препарату діабетик не може жити. Як і складно йому виділяти гроші з сімейного бюджету на інсулін, вартість якого коливається від 150 до 600 гривень. А один флакон у залежності від дози може не покривати навіть одного місяця.
Роман ІВАНЧУК.