Міша Панчишин… Рік потому

SambirWZ
155

Міша Панчишин… Рік потому

Рік тому наш край по суботах не відходив від екранів, бо там  рудківчанин Михайло Панчишин боровся за перемогу в Х-Факторі на СТБ. І ми боролися, бо його перемога залежала від нашого голосування. Все вийшло чудово і земляк поринув у світ шоу-бізнесу. А ще перед тим райрада вручила йому статуетку «Гордість Самбірщини», бо направду прославив наш край…

ПІСЛЯ того Михайло нам десь трішки загубився, але знайшовся на тому ж таки Х-Факторі рік потому – минулої суботи. Його запросили як торічного лідера. Заспівав дві власні пісні. Треба сказати, вийшло не зле. Михайло виглядав круто, сучасно, трішки нахабно і по-панібратськи – але, видно, це його творче лице чи пошук власного «Я», чи нагода розсунути інших метрів української естради. Проте радість від того, що земляк знову там, затьмарило інше – два твори виконав російською мовою. Я не з тих нафталінових менторів, які будуть ґнирати на сучасну молодь, але зміна мови врізала по вухах… «Вода леденая вернись на берег…» або «Твой мальчик болен…» – якось дуже символічно звучало з екрана, а я думав, що це саме можна було б заспівати і рідною мовою, тією, що її в Рудках навчили, але ж ні… Сказати, що члени журі були в захопленні, не можу. Вони радше були приголомшені… Дмитро Шуров як екс-наставник говорив про те, що і цьогоріч багато талантів, але таких  непередбачуваних, як Міша, нема. Олег Винник допитувався, хто його наставники – либонь, шукав у образі молодого артиста чийсь стиль…. Хоча Міша потім звернувся до гуру української естради на «ти» і це так само різануло вухо навіть ведучого Андрія Бєднякова, мовляв, я три роки тусуюся з автором «Вовчиці», а на «ти» не перейшов… Настя Каменських зізналася, що Мішу бачить через день, бо записуються на одній студії, і юний митець щоразу звітує їй про п’ять чи десь створених протягом дня пісень. Тому Андрій Данилко застеріг плодовитого автора від того, щоб не загубилася якість від такої кількості. Після цих коментарів стало трохи млосно на душі, але є те, що є. Зрештою, кожен сам собі торує стежину у складний світ мистецтва, головне – не загубитися у ньому.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар