Навіть одвічно брудний Дністер на Йордан стає чистим і цілющим – гарних вам вражень від зимової купелі!
Через два дні – Йордан. Ми за нагоди вас вітаємо з цим важливим християнським святом. Головне – щоб були здорові. Власне, нині про цілющі води, які зцілюють, бо ж традиції залишаються незмінними: з самого ранку і до пізнього вечора нарід пірнає у Дністер, який того дня не є таким брудним, як, скажімо, влітку… «Моржування» перетворюється у вселюдське свято.
ЩОПРАВДА, за нашими багаторічними спостереженнями, більше глядачів, ніж охочих пірнути, але ми собі пригадуємо часи двадцятирічної давності, коли берег Дністра ще взагалі був безлюдним. Одним з перших на прохання наших журналістів і заради знимки в газеті шубовснув у річку лікар Олег Владига, наступного року ми познайомилися ближче з «моржем» Миколою Тарановським, який здолав усі свої болячки завдяки цілорічним процедурам на водному плесі і легкому бігу з Ралівки до «пляжу» Липки. А далі пішло-поїхало, і уже не ми «моржів» шукали, а вони нас. Був одного разу кумедний випадок. Дали ми напередодні Йордану фото групи «моржів» – шість хлопів голяком влізло у річку, а хтось сьомий їх знимкував. І була розповідь про них. Минув якийсь час, зустрів одного з героїв публікації і перепитав, як враження? Каже, що все гаразд, усі читали, усі задоволені, тільки один «морж» з їхнього «моржового» товариства скувся. Він нашу газету показував усім своїм друзям і на радощах ставив їм по 100 грамів, бо в житті жодного разу на шпальти не потрапляв. Скінчилося все печально: дружина упіймала його, відібрала газету і наш герой перестав у кнайпах друзях пригощати…
Напередодні Йорданських свят ми вирішили перепитати у традиційних «моржів» про їхні плани на рік нинішній. Благо, багатьох знаємо в обличчя. Наш репортер найбільше любить «купатися» зі самбірянином, головним старосамбірським фармацевтом Володимиром Грицком. Щоправда, він купається, а ми знимкуємо – мусить же хтось це робити. До речі, Олексійович приїжджає на берег Дністра лише тоді, коли надворі мороз, а на землі – сніг. Болото і плюсова температура – це насмішка над зимовим плаванням. Та й свою машину бруднити не хоче. Понарікав у розмові з нами, що міська влада так і не спромоглася хоч якось окультурити доріжку з Набережної до плеса Дністра. Пан Грицко приїжджає завжди з повним святковим комплектом – у термосі має смачненьку бульбочку, яку варить виключно сам за особливим рецептом, теплі ковбаски, тепле пахуче вино, або свою фірмову «грицівку», неодмінно – чай на травах. І хоч цими смаколиками нікого не здивуєш нині, але на Дністрі вони особливі. Володимир Олексійович підтвердив нам, що зимова купіль – це особливий ритуал, виходиш після нього і таке відчуття, що гору з плечей скинув. А ще розповів про якусь ангельську чистоту і приплив позитивної енергії. Хочемо авторитетно ствердити, бо знаємося з ним років двадцять, Володимира Грицка ніколи нічого, крім зубів. не боліло. І не тому, що він провізор в аптеці, а тому, що шанує здоров’я, у тому числі і на Йордан.
Заступник голови Старосамбірської районної ради Микола Мартич розповів дивовижне: був час, коли він з нежиті не вилазив. Щойно одну вилікував, інша підходила. Одного разу, йдучи з процесією на освячення води, взяв зі собою рушник. Чисто випадково взяв, а раптом прийде бажання пірнути. Пчихнув на березі і поліз. З того часу недугу як рукою зняло. Хоча ні, Микола Іванович інакше сказав: за водою потекла. Традиція зимового купання стала незмінною. Пробував залучити кума, але той авторитетно щороку стверджує, що зараз ні, а вже наступного Йордана – точно… На нашій вулиці, каже Микола Іванович, п’ять хат. З трьох із них щороку господарі купаються. І як взірець здорового способу життя назвав нам сусідаІгоря Піхоцького.
Колишній заступник колишнього міського голови з гуманітарних питань Юрій Леськів теж належить до когорти «моржів». У розмові з нами уточнив, що цьогоріч знову шубовсне у Дністер, бо це радість, це здоров’я, це своєрідне злиття з природою. І взагалі, він дуже шанує цей ритуал і радить усім місцевим так само його шанувати, бо, скажімо, коли одного разу був в Америці, то жив лише спогадом про зимову річку – за океаном такої традиції і такого Дністра нема. Тому треба поважати те, що у нас є. Ми перепитали у Юрія Омеляновича, чи він лазить в річку з власних переконань, бо було колись враження (за каденції Тараса Копиляка міські депутати усім кворумом пірнали у річку за своїм шефом), що заступник йде згідно з посадовими обов’язками. Пан Леськів відповів, що лазив ще до своєї владної каденції, полізе цьогоріч і пірнатиме, незважаючи на те, хто буде при владі у майбутньому. Серйозна заява, але Юрій Леськів навіть восени чи ранньою весною приймає процедури у холодній воді. Ми уже точно знаємо: якщо він телефонує о 7.30, значить на Дністрі. Ну, похвалитися хоче…
Десь нам випав з поля зору ще один заступник голови попередньої каденції Іван Лопушанський. Це «морж» з неабияким стажем. Про його здоровий спосіб життя можна говорити дуже багато. Наприклад, він зі своєї Волі Баранецької може пішки ходити до Самбора. Заважають йому хіба знайомі водії, які люб’язно хочуть підвезти. А на зимовому березі уже тоді, коли усі скупалися, п’ють якусь «чачу» і їдять шурпу, він все одно залишався хіба у шортах. Коли ми на нього дивилися, то на своєму тілі відчували нестерпний холод, а йому байдуже…
Мирон Івасівзі Самбора переконаний у тому, що просто лізти у студену Йорданську воду разі у році – це добре, але це не те… Він, наприклад, кожного ранку набирає два відра води, виходить з ними на подвір’я і обливається, лякаючи сусідів, які завмирають за своїми теплими шибками. А на саме свято лізе у річку. Причому, віддає перевагу тим берегам, де людей нема – він же це робить не для показухи…
…Не виключено, що наші репортери працюватимуть на березі Дністра і цьогоріч, набираючись від інших позитивних емоцій та гарної енергетики… Здоров’я вам, «моржі», «моржихи» і «морженята»!
Роман ІВАНЧУК.