На гору Діл піднялися лише відчайдухи

SambirWZ
161

На гору Діл піднялися лише відчайдухи

На Покрови Старосамбірщина мала піднятися на патріотичну гору Діл, щоб освятити Вежу Пам’яті, але погода у жовтні настільки оманлива, що спрогнозувати її примхи було неможливо. І хоч блиснуло сонце, але лізти туди болотянистою дорогою було украй небезпечно. І все ж, відчайдухи знайшлися…

Громаді, яка приїхала у Недільну, до підніжжя гори, залишалося внизу влаштувати собі свято Захисника Вітчизни. Біля давнього Народного дому люду було небагато як на таку подію, але знавці менталітету пояснили, що то день Покрови, у багатьох селах – празник… Може й так… Хвилювався, коли надали йому слово, Ігор Піхоцький – виходець з патріотичної недільненської родини, депутат районної ради чотирьох скликань (це – показник). Власне він свого часу задумав будувати таку Вежу, аналогів якій у Європі нема. Ідея сподобалася тодішньому очільнику району Володимиру Горбовому і разом взялися до справи, долучаючи щоразу більше людей. Здавалося, це буде будова віку, але минуло лише сім років. Залишилося підняти на 43-метрову висоту невеличкий купол і вдарити у дзвін… Але дощі перед тим влили. Ігор Піхоцький пошкодував, що забракло якихось п’ять погожих днів. Тепер про його хвилювання… Розповів про півсотні вояків УПА, які загинули у нерівному бою з фашистами, підкресливши що повстанці воювали не тільки з москалями, а й з усіма, хто був проти самостійності України. Сказав, що Вежа Пам’яті – це могила тим, які не доїхали колись живими на Магадан і їхні тіла викидували з вагонів. Це могила тим, які померли в степах Казахстану, це могила тим, які боролися з Московією у 40-50-х. Зрештою, це символічна могила тим, які і зараз гинуть від рук московського окупанта на сході України. Після таких слів, здавалося б, уже нічого було додати. Та своє слово сказали народний депутат України Ярослав Дубневич, голова Самбірської районної ради Віталій Кімак, голова Старосамбірської районної ради Тетяна Терлецька, виконувач обов’язки голови РДА Ігор Жук, депутат Львівської обласної ради Михайло Гичка. Є гарний намір – об’єднати єдиним туристичним маршрутом патріотичне село Сприня на Самбірщині, де відбувався Великий Збір УГВР, з горою Діл.

Бойків зацікавило, чому на свято у Недільну прибув не їхній народний депутат Андрій Лопушанський, а Ярослав Дубневич. Присутність Ярослава Васильовича на “чужій території” ми б пояснили тим, що він фінансово долучився до Вежі Пам’яті і хоче об’єднувати Діл зі Спринею. Що стосується Андрія Ярославовича, то коли в Недільній оголосили покладання квітів до пам’ятника Сотнику “Бурлаці”, від нього вінка не було. Люди ображено звернули на це увагу… Один з представників його команди пояснив нам, що нардеп Лопушанський фізично не встигав у Недільну, бо був у ПАРЄ, де приймали серйозні та історичні  для України рішення. Хоча Андрій Допушанський того дня був помічений у Самборі. Спочатку на відкритті першої черги оновленого Дому “Просвіти”, а потім в органному залі на фестивалі патріотичної пісні, який проводять під його патронатом. Вибачайте за відступ, але якщо вже згадали самбірську “Просвіту”… Ця історична будівля у нас уже б розвалилася давно. Реконструкцією заопікувався Ярослав Дубневич. Те, що ми побачили під час освячення будівлі, і те, що було до ремонту, не порівнюється. По суті новий заклад. І ми просто зобов’язані віддати належне голові “Просвіти” Олександрі Сумарук, яка все ж домоглася ремонту будівлі, що залишиться для громади ще на багато літ. Такої настирливості, як у Олександри Орестівни, ще треба повчитися.

Та повернемося у Недільну. Коли усе скінчилося, Ярослав Дубневич забажав піднятися до Вежі. Це було ризиковано, бо лісова дорога перетворилася місцями на жижу, але хто наважиться піти проти волі народного депутата? Ігор Піхоцький метнувся по селу, знайшов трактор з причепом і увесь учт народного подався на Діл. Повернулися звідти в болоті, бо трохи їхали, трохи трактор пхали, але переповнені позитивними емоціями і адреналіном від екстриму.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар