На день народження до нового очільника РДА прийшов цілий зал народу

SambirWZ
154

На день народження до нового очільника РДА прийшов цілий зал народу

Чи то так збіглося у часі, чи планово відбулося, але у день представлення нового керівника РДА на Старосамбірщині, у Івана Михайловича Грися був день народження. Мабуть, на його віку було багато іменин – колись гучніші, колись скромніші, але щоб стільки люду набилося в актовій залі і у честь нового господаря – це знаково. Того ж ранку владні кабінети освячував місцевий парох о.Михайло Николин. Знову ж таки, чи то так збіглося у часі, чи отець хотів «оновити» робочі місця перед приходом свіжих кадрів, не знаємо, але так сталося, що під окроплення святою водою наш репортер потрапляв аж тричі – такого також ще ніколи не було, більше того, не такі ми уже й грішні перед гірським районом…

ПРЕДСТАВЛЯЛА нового голову РДА керівник апарату ЛОДА Маріанна Вільшинська. Ми нічого не маємо проти цієї посадовиці, але нам, у провінції сущим, все ж хотілося бачити першу особу – Олега Синютку. Це додало б авторитету і самому Івану Грисю, але є те, що є, хоча пані Маріанна має у нашому районі глибокий досвід таких представлень, бо уже на своєму віку тричі «знайомила» нас з нашими ж очільниками.  Досвід – хороша річ, але якби ще у неї була легка рука… А то з часів Революції Гідності це уже четвертий владний очільник і така ротація може свідчити про те, що кадрова політика облдержадміністрації досконалою не є, або скажемо інакше: на Старосамбірщині кадровий голод… Побажала імениннику на новій посаді мудрості, витримки, гострого розуму і сили вислухати усіх та почути. Натякнула на співпрацю з громадами, у яких назбиралося купу проблем, а головне – закликала до згуртованості, бо тільки єдність помислів та справ допоможуть району не так часто міняти керівників. Ну, доволі стандартний, як на таку подію, виступ, хоча нам особисто хотілося б легкого економічного аналізу, тобто, щоб громада почула, на які показники і в яку бідосю приходить Іван Михайлович. Але, можливо, то не тема першого робочого дня…

До честі, приїхав з Києва привітати нового намісника «хресний батько» Івана Михайловича народний депутат України Андрій Лопушанський. «Так Бозьо дав, що в день іменин призначають пана Грися на посаду», – розпочав нардеп, а потім говорив про те, у який складний для України час взяв булаву його помічник. Далі пішло те, що називається агітацією за одного з кандидатів у Президенти, але ми не будемо про це, бо то вже політична реклама. Згадав Андрій Ярославович свої подорожі у Грузію та Вірменію як представник Парламентської Асамблеї Ради Європи і вкотре нагадав, що ми маємо справу з підступним ворогом – Росією… Не хочу загнівати доповідача, але було відчуття, що народний більше розуміється на великій політиці, але на те він і народний, а не на містечковій. Направду, не говорити ж йому про дороги, які злазять зі снігом, погані мости, безробіття і все таке інше… Закінчив Андрій Ярославович тим, що вручив Грамоту Верховної Ради місцевому активістові, який будує пам’ятники воїнам УПА, Василю Деркачу. Зал заплескав чи то активістові, чи то виступу нардепа, не знаємо… Тетяна Терлецька виступила звично: побажала Івану Грисю зростання авторитету і запевнила, що вона та депутатський корпус готові до спільної праці. Та допустила: якщо і будуть якісь суперечності, то лише задля пошуку істини. Модератор зустрічі Маріанна Вільшинська, побачивши великий букет троянд у руках першого заступника голови РДА Руслана Пупи, вирішила і йому надати слово. Руслан Романович сказав, що вісім місяців (були на те причини) сам ніс «мішок проблем» і готовий далі «впрягатися у роботу». Ми собі подумали, що пан Пупа після восьми місяців з «мішком» заслужив місце в «кабінеті» Івана Грися… Згодом слово надали священикам. Крім місцевих отців Івана та Михайла, був і священик з Хирова – отець Василь. Риторика їхня була, як би це ліпше сказати, насторожено стримана. Отці нагадували Івану Михайловичу про ту ношу, яку звалив на себе, мовляв, нині є «осанна», а завтра може бути «розіпни», говорили про те, що навіть якщо і впасти під тяжістю хреста, то треба вставати і йти далі і натякнули:  «не знаємо, скільки триватиме ця ваша хресна дорога». Але закінчували більш-менш оптимістично: ви, Іване Михайловичу, взяли відповідальність і перед Богом, і перед минулими та майбутніми поколіннями…

Наприкінці виступив і сам Іван Михайлович. Сказав, що з подивом дізнався, що 6 мільйонів гривень, виділених на ремонт першої школи, не освоєні і гроші відібрали. Буде просити свого шефа Олега Синютку, аби той кошти повернув… Наприкінці року, до слова, ми писали про цю проблему. Писали з жахом, бо це направду владне нехлюйство – не освоїти гроші, які дали у бідний район. І хоч ідея у пана Грися хороша, але ми чомусь не дуже віримо, щоб Олег Михайлович з приходом Івана Михайловича до влади поспішив повернути шість мільйонів… Спочатку пан Синютка буде вимагати у свого намісника чіткої роботи… Потім голова РДА згадав добру дорогу зі Львова до Старого Самбора і далі, закликав усіх до тісної співпраці і логічно закінчив тим, що наразі нічого не може обіцяти, бо не знає, що його чекає завтра. Правду сказав, бо нині посада голови РДА – то таке неконкретне явище, що влада ніби і є, а насправді її нема, мало що можна накерувати. Тим паче, у складному районі… Може тому так часто і міняють тут керівників? До речі, ми перепитали у метра місцевого самоврядування району Юрія Зачка, який то керівник уже на його рахунку, і відповів, що чотирнадцятий. Натомість, вічно керуючий справами РДА Микола Год Івана Грися назвав дванадцятим… Ну, подумаєш: два туди-два сюди за такої плинності кадрів погоди не роблять.

І під кінець. Як правило, у такі дні згадують тих, хто працював до того. До того працював Орест Бонк. Як пішов з посади, так пішов, але ж не завжди і не все було так  погано… Ніхто і слова не проронив.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар