Нам не платять – ми не робимо?
Ця скарга пролежала у мене на столі кілька тижнів, бо, признатися, не знав, що з нею робити. Люди просили «Високий Замок» їм допомогти, але заздалегідь знав, що ніяка газетна публікація ситуації не змінить. Тим паче, ми взяли коментарі у відповідальних за цю ситуацію людей.
Здається, мешканці будинків № 20 та 22 на вулиці Шевченка у Самборі багато літ і безнадійно ведуть листування з міською владою, правоохоронними структурами з приводу того, що жити їм у їхніх оселях некомфортно, бо комунальники, на їхній погляд, не сповна виконують свої обов’язки. На численні листи в ратушу відповіді здебільшого були неоптимістичними. Будинки належать приватному жекові, а тарифи за житло люди вважають завищеними і шахрайськими. Високі тарифи нічого радісного не принесли, бо жек не пильнує порядку. Подвір’я будинків захаращені, стіни чорніють, вікна у під’їздах гнилі і можуть повипадати. Люди вважають, що все, що вони віддають приватному жекові, десь безнадійно пропадає, бо не повертається їм жодними благами. Наводять приклад іншого будинку, що належить тому ж жекові. Там, кажуть, тариф затверджують на загальних зборах мешканців. Далі у скарзі скривджені мешканці пишуть про те, що жеком начебто керує відомий на наших теренах будівельник Степан Мандюк, хоча насправді начальником є інший пан. Ми ж і звернулися до Степана Мироновича за коментарями. Гадали собі, що відповідь буде надто розлогою, а з’ясувалося: все набагато простіше. Пан Мандюк зазначив, що на ту суму, яку сплачують мешканці, їм і надають поміч. Але якщо вони не платять сповна, то звідки взяти кошти на великі ремонти? Заборгованість, мовляв, надто велика. Виходить зачакловане коло: одні не платять, бо не бачать послуг, інші послуг не надають, бо грошей не бачать. Здається, це вічна проблема у стосунках між мешканцями квартир та керівниками жеків. Але якщо вже зайшла мова саме про ці будинки, якщо вже людей довели до того, що шукають захисту у журналістів, то нехай би Степан Мандюк чи хтось інший, прийшли до людей поспілкуватися і все ж допомогти бодай у тих проблемах, які найболючіші. Це все, чим можемо допомогти.
Хоча ситуація не така вже й проста, як видається. Ще років два тому в Україні активно дискутували про те, що треба ліквідовувати жеки як пережиток колишніх часів і створювати об’єднання співвласників житла і самим пильнувати свої будинки. На жаль, тема кудись заділася і все залишається так, як є. Хоча Самбір має позитивний досвід створення таких об’єднань. У цих людей нема нарікань на те, що платять невідомо за що і кому, а результату нема.
Роман ІВАНЧУК.