На молитву до Кальварії
Мені лиш раз поталанило бути на цьому святому місці на Старосамбірщині поблизу села Губичі. Шкодую, що минулої неділі не пощастило побути учасником Української Кальварії, але важко бути у кількох місцях одночасно.
ПІША хода до Пацлавської Чудотворної ікони Богородиці зібрала сотні людей навіть з сусідніх районів. Святу Літургію очолив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Володимир Груца. По завершенню віряни чисельно приступили до Святих Таїнств і Святого Причастя. Представники духовенства провели чин освячення води на чудотворному джерелі та чин молитви над хворими. Ми собі думаємо, що вірні, які пройшли так багато кілометрів, об’єднаних єдиною молитвою, стануть добрішими одні до одного та щасливішими.
І трохи історії для тих, хто там був і хто з певних причин не зміг. Дерев’яна церква Святого Духа у с. Губичі побудована (за різними версіями) у 1453 або 1630 році. Цей храм люди ще називають «Пастушкова церква», до слова, коли потрапляєш у цю місцину, то наче на якийсь благодатний острівець милосердя та Господньої ласки. Дерев’яна церква відома як Кальварія Пацлавська, адже неподалік (3 км) розташована свята Пацлавська гора, куди ще з XIV століття український народ поспішав до чудотворної Пацлавської ікони Богородиці, яку, відповідно до підпису на ній, написав «чернець Лаврентій року Божого 1409». У 1923 році під час святкувань ювілею священномученика Йосафата (Кунцевича) Владика Йосафат (Коциловський) освятив Хресну дорогу при церкві на Пацлавській горі, яка й отримала назву «Кальварія». Копія Пацлавської чудотворної ікони Богородиці (оригінал у 1945 р. пропав) нині належить греко-католицькій громаді Губич.
Роман ПОГОНИЧ.