На підсадку!

Люди навчилися у нинішніх умовах виживати. Це і добре, і не конче… Ми недавно спілкувалися з типовим представником сучасного бізнесу. Чоловік, який знається на комп’ютерах, одного разу збагнув, що на власному розумі статків не здобудеш і підсів на підсадку.

ДЛЯ тих, хто не знає – є бізнесмени, які возять з Польщі ті чи інші товари. Аби нормально і при повному «фарші» пройти митницю, потрібні зайві пасажири. Це ті, які поняття не мають, що їде у бусі, але на них мельдують товар. Так ось, чоловік каже, що виїжджає з дому на цілу добу, трапляється, і більше. За власну присутність на кордоні йому платять до 400 гривень, трапляється, і менше. Такі виїзди практикує двічі у тиждень і цього цілком достатньо, аби утримувати сім’ю. Інших прибутків навіть не планує, бо підсадка – це вигідно. На наше запитання, скільки таких, як він, відповідає коротко: «Пів Самбора. Йдеш по Ярославу – а там усі наші…» Єдине, що засмучує – то стан здоров’я. Навіть двічі у тиждень їхати до Польщі і їсти там канапки – то зле. Уже відчув проблеми зі шлунком і з тих майже 400 гривень якусь частину треба віддавати аптекам. Але заради тимчасового заробітку мусить терпіти… І ще один факт зі «школи виживання». Знаємо пенсіонера, який чемно їздив на усі підсадки, які йому пропонували. Заробляв чудово. Але грошей на дурниці не витрачав, а складував у банку. Тепер живе з відсотків.  Кожного місяця, опріч пенсії, має 2500 гривень.

Це не реклама заробітчанства, це просто життя.

Роман ПОГОНИЧ.