На Самбірщині медики швидше знаходять собі роботу, ніж вчителі

SambirWZ
33

На Самбірщині медики швидше знаходять собі роботу, ніж вчителі

Не радимо нікому зарікатися від “біржі праці”, бо часи непевні і всіляке може траплятися. Тому 25-річчя з часу створення Центру зайнятості можна вважати всенародним святом. Помпезності на рівні Самбора не було, а тому і нашого репортера скромно запросили на скромну каву… Хоча розмова з керівником Центру зайнятості Іваном Тимцівим загалом вийшла цікава. Ми пригадали трохи історії.

Керувалибіржеюсвого часу Зеновій Москвяк, Євгенія Онушканець, а з 2003-гоІван Тимців. Приємно згадати, що зачинателями були Віктор Гончаров, Таісія Геращенко, Тетяна Кузьмич, яка і досі тут працює. В липні 1991 року був офіційно зареєстрований перший безробітний і, мабуть, з його легкої руки посипалосяуже на кінець року було майже дві сотні. Це був час, коли поволі, але упевнено почала валитися економіка і людям, щоб якось вижити, треба було рятуватися. Абіржане давала вмерти. Хочу нагадати, що у ті часи ставати на облік було якось соромно та непрестижно. Ті люди вважали себе якимись неробами, хоча, зрештою, так на них і дивилися. Мені, наприклад, ніколи не дає спокою одна думка. Ті, які працюють, відраховують гроші на тих, які рахуються набіржіі подеколи грошей мають більше за тих, які ходять на роботу. Але на те нема спасуТа чого, зрештою, гріха таїтиу певної категорії людей уже виробляється певний симптомліпше не працювати, ніж працювати. Але це такнаша лірика

Станом на сьогодні, колектив Центру зайнятості має 37 працівників, які обслуговують 437 безробітних жителів міста та 684 – жителі району. Коли Іван Тимців озвучив нам цю бухгалтерію, то ми потішилися, бо попередніх років цифри були значно більші. Наші підозри на те, що люди стали активніше братися до праці, Іван Михайлович делікатно спростував. Кількість вакансій достатня для тих, хто хоче працювати. Безробітним пропонують абсолютно усеі офіційне працевлаштування, і громадські роботи, але люди не хочуть. Ага, не хочетезнімайтеся з обліку. От і знімаються. Інший чинник. Коли розпочалася мобілізація, набіржіпрацював представник військкомату і всі, хто приходиввідмічатися“, автоматично потрапляли під приціл військовиків. Тому молоді і дужі чоловіки, щоб від війни подалі, взагалі знімалися з обліку. Найчастіше поповнюють ряди безробітних випускники самбірських навчальних закладів (думайте, батьки, куди дитину в науку віддавати). При цьому, твердить Іван Тимців, вихованці медколеджу якимось чином швидше знаходять собі місце праці, ніж педагоги. Потішився Іван Михайлович тим, що технікум економіки та інформатики впроваджує дві нові спеціальності, ще одну робітничувводить професійнотехнічний ліцей. На ринку праці найбільш затребувані (і з непоганою зарплатнею) робітничі професіїшвеї, меблевими. І далі у нас переважає жіноче безробіття і безробіття серед молоді. Коли жінкам пропонують непогану роботупереводити на пішохідних доріжках дітей біля шкіл, то навіть ті безробітні, які не мають грошей, відмовляються, бо соромно, бо що люди скажуть?..Є клопіт з демобілізованими воїнами АТО. Вони у військових частинах мали непогану зарплатню і влаштовувати їх треба на зарплати не менші.

Щоб чимось цікавеньким завершити, ми перепитали, куди поділися представники попередньої влади у місті? Нам повідомили, що лише один заступник з колишньої керівної команди міста перебуває на обліку, всі інші не зверталися… Видно, дали собі раду… Наостанок нашої святкової розмови з паном Тимцівим треба було щось побажати. Самі не знали що. Бажати, аби безробітних було побільше – геть не пасує. Бажати, щоб їх взагалі не було, значить поповнити безробітними усіх нинішніх, які працюють у Центрі зайнятості. І будь мудрим…

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар