На святі врожаю в Ралівці було усе, починаючи від зливи грамот, дощу з неба, річки з медовухою та паводку позитивних емоцій

Особисто для мене аграрна Ралівка розпочалася з юних літ. Одразу після школи не вступив в університет- чи то розуму забракло, чи то грошей – не знаю, але на той час була добра традиція – вступники з роком колгоспного стажу мали пільгу. От я нею і скористався, але за це протягом року годував 86 бичків на ралівській фермі колгоспу «Заповіт Ілліча», двічі удень ходив пішки зі Самбора. 

КОЛИ їхав на свято врожаю, яке влаштувала районна влада Самбірщини, думав, що може когось зустріну зі своїх колишніх, та ба… Колгоспна контора, яка довго бовваніла у бур’янах і зарослях, упала так само, як колгосп. З моєї ферми зробили якесь сучасне виробництво і взагалі – територія стала таким собі індустріальним парком. Відразу за “колгоспом” – новий сучасний стадіон, який власне і став місцем проведення свята врожаю. Не знаю, у чию голову прийшла ідея саме там вшановувати хліборобів, проте піднавіс рятував нас від дощу. А що вдієш – таке воно селянське життя. Тішиться землероб, щось вирощує, мозолі нарощує на долонях, а погода має свої привілеї – може допомогти, а може зіпсувати. Зрештою, цьогоріч жнива були сльозливими, як і саме свято. Що нас вразило найбільше на самому початку? Ще жодного разу район не мав у перших заступниках голови РДА справжнього артиста. Петро Герман цю традицію перервав і як добрий співак та музикант виконав «Пшеничне перевесло». А чом би й ні? Якщо ректор Поплавський, який не конче вміє співати, збирає стадіони, то хіба наш Герман гірший?

Потім пішли урочисті виступи очільників Віталія Кімака, Миколи Фрея, депутата обласної ради Олега Домчака. Олег Іванович ще з юних дублянських літ пам’ятає обжинки, коли жниварям не шкодували премій, грамот і добрих слів, коли діти співали і танцювали, прославляючи «руки, що пахнуть хлібом», а голова колгоспу з тієї нагоди різав пацятко чи бичка. Село бавилося до пізнього вечора. Потім та традиція кудись зникла, зрештою, як поволі починали зникати люди, які знали, що хліб на столі не з магазину, а з поля. Богу дякувати, звичай повертається і нехай не у кожному селі, а наразі раз – на цілий район, але свято відновлюють. Згадав Олег Домчак і про прикре. З аграрної карти зникли цукровий завод, хлібокомбінат, а тому не маємо права допустити, аби ще щось зникало. Потішила  публіка свята – багато молодих фермерів. Думаю, ці люди уже нічому не дадуть пропасти… Був здивований тим, що Самбірщина має багато, як казали у часи моєї юності, передовиків аграрного виробництва. Власне, нагородження зайняло чи не найбільше часу. Вважаємо за честь назвати поіменно. Грамотами Львівської обласної ради нагороджені Катерина Славич з Долобова, Андрій Городиський з птахофабрики, Василь Стець з підприємства «Укрспирт» та Іван Білак з однойменної фірми. Начальник одного з управлінь департаменту агропромислового розвитку Львівської ОДА Ігор Гус перед тим, як відзначити грамотами ліпших, назвав Самбірщину однією з найкращих в області, і тут віддаємо належне керівнику аграрників Миколі Анничу , а потім відзначив Ігоря Максиміва, Руслану Розквас, Миколу Бурака. Відзнак районної ради та РДА удостоїлися Володимир Баран, Ігор Бахур, Віталій Брийовський, Леся Веселовська, Ігор Зварич, Микола Кіт, Володимир Кужидло, Андрій Куліковський, Юрій Левицький, Назарій Миськів, Іван Стебельський та інші. Але і це ще не всі нагороди, бо окремим розділом йшли подяки від народного депутата України Ярослава Дубневича. Їх вручили Олександру Ліщуку, Руслані Розквас, Олені Черепаніній та Галині Сидорчик, яка, за словами голови райради Віталія Кімака, взяла на себе дуже багато організаційних моментів свята. Хоча прикро вразив той факт, що немало нагороджених за своєю нагородою не приїхали.

У статусі особливих гостей були делегації з гмін Ясло та Едліче. Поляки привезли своїх артистів з їхньою оригінальною програмою і, треба визнати, здійняли фурор. Ми ж своїх артистів часто чуємо, тому до заїжджих з Євросоюзу – підвищений інтерес.

Тепер про дощ. Він спаскудив гарний настрій, багато хто не був готовий до такого сюрпризу, але місцеві журналісти вирішили обманути зливу і подалися по ятках. Микола Тарановський пригостив медом та медовухою. Взагалі, дуже шанований чоловік, який уже у зрілому віці, але на роки не зважає і живе повноцінним життям сільського ґазди та пасічника. Далі шлях проліг до фермерів Бураків з Бабино. Микола та його мама пані Леся організували такий фуршет, що нехай ресторани сховаються. Я необачно спитав, чи сир з магазину, і мало не позбувся хлібного місця у наметі. Насправді, усе, що було, з власних запасів, хіба шпажки на канапки – з магазину. Останнім прихистком став колектив Андрія Куйдича з Чукви, який навіть зупу варив… Після того чи то дощ справді перестав лити, чи то ми його не помічали, але покидали привітну Ралівку з почуттям радості, бо не може людина постійно жити лише турботами. Треба вміти влаштувати собі свято навіть… у зливу.

Роман ІВАНЧУК.