На Старосамбірщині побільшає баранів
«Високий Замок» уперше дізнався про плани нового очільника гірського району Ореста Бонка
З чим прийшов на посаду голови РДА Старосамбірщини Орест Бонк? Ми не питаємо, чи прозвітував він за той відтинок свого життя, коли докеровував районною владою, але його виступ, який ми записали минулого тижня, на нас справив непогане враження. Було відчуття, що Орест Едуардович виріс політично та економічно і, здається, уже почав робити добрі речі. Вважаємо за потребу переповісти людям, що їх чекає у час нового пришестя пана Бонка у “білий дім”.
Як тільки він повернувся до влади, то першим ділом поцікавився, скільки грошей буде бракувати землякам, які працюють у бюджетній сфері, бо вважає, що нема нічого святішого, ніж віддати людям зароблене. Цифри явно не втішили чиновника, а тому почав шукати резерви. Спочатку цифри. Загалом район буде винен своїм бюдженикам майже 23 мільйони гривень, у тому числі медикам – 26, освітянам – 6, культурі – півмільйона гривень. Резерви: нині в районі працює 18 фірм, які зареєстровані будь-де, тільки не на наших теренах. Туди “будь-де” і платять потужний податок з доходу фізичних осіб. З керівниками майже кожної фірми уже мав розмову, обіцяють перереєструватися. Зустрічався Орест Бонк з прикордонниками, які служать у Нижанковичах, Мігово, Смільниці, Мшанці – 200 працівників. У рік від них надійде через ПДФО мільйон гривень. Звичайно, якщо платитимуть нам податки. Такі ж домовленості уже розпочалися зі суддями – 44 тисячі гривень, тільки ми не зрозуміли, чи у місяць, чи в рік. Особлива надія, що знайдуться інвестори, які задіють ріллю. 4 тисячі гектарів “відпочиває” в горах, стільки ж – на долах. Якщо землевласники зголосяться, а є така надія, бо Орест Едуардович похвалив наші ґрунти, то піде надходження до бюджету. Ми собі думали, що продаж курортної “Смерічки” – то була фішка Миколи Цепенди протягом багатьох років. Але, видно, і його наступник взяв собі у спадщину “Смерічку” з її мінеральними водами і має намір продати. Чомусь назвав ціну у 24 мільйони гривень. Щодо використання земель, то нас потішив цікавий факт: знайшлася людина, яка хоче вирощувати тисячу баранів. Йому потрібні схили і приміщення для ферми. Ми – за, бо барани у горах – звична річ. Є надія впорядкувати оплату за землю чи за те, що є під землею, – за електричні стовпи, видобування газу, нафти, світла. Якщо бодай половина з того, про що казав, дасть ефект, то буде не зле – успіху!
А ось інший пункт імовірного достатку викликав неоднозначну реакцію. Орест Бонк зазначив, що китайці, які працюють у Добромилі і займаються переробкою лісу, хочуть займатися не тільки деревиною, а й ще чимось. Не уточнив, щоправда, чим… Але спогад про китайців змусив когось із депутатів сказати, що на підприємстві погані умови праці, що велика плинність кадрів, що невисокі зарплати і нарешті, – там працюють цигани. Орест Едуардович спробував захистити честь китайців, мовляв, не цигани там працюють, а мешканці Закарпаття, які є громадянами України. Зазначив, що китайці працюють по 10 годин на добу і цього хочуть у підлеглих. Але якщо хочуть, резюмує очільник району, то нехай платять додатково. Вийшла, щоправда, нерозбериха у цифрах сплати податків. Боїмося щось наплутати, тому обійдемося без цифр, проте прискіпливі депутати підрахували, що менші підприємства платять більше.
І наостанок те, що насправді викликало подив: виявляється, зі слів пана Ореста, у деяких селах повний бардак із землею: на один і той же ґрунт “налазить” по кілька пайовиків, а в деяких сільрадах ще не провели розпаювання. Нагадаємо, розпаювання провадили ще у середині дев’яностих років.
Роман ІВАНЧУК.