На фронті убивають хіба наших?
Підсвідомо рідні ЗМІ нав’язують нам це міркування
Не хочу бути оригінальним, бо так чинять усі, але стрічку новин розпочинаю із подій з фронту. Головне: скільки наших загинуло, а скільки поранених. Не люблю цифр, але дратують числівники «200-й», «300-й». І думаю собі, невідомо, кому пощастило більше – чи загиблим, чи пораненим. Бо коли викидують на світ Божий знимки з госпіталів, то страшно стає – молоді хлопці, чиїсь сини, батьки, брати… А ще не розумію, як військовики рахують кількість обстрілів. По одному вибуху, по залпах і скільки часу ті обстріли тривають?
АЛЕ найбільше короблять втрати… Уже шість років інформаційні джерела подають нам щоденну сумну статистику, до якої, на жаль, починаємо звикати. Хоча волонтери твердять, начебто наші втрати на фронті більші. Проте, мене як пересічного громадянина цікавить і інше: скільки ж наші знищили сепаратистів чи найманців? Невже це та війна, коли убивають тільки українців? А ми не стріляємо, чи стріляємо в холосту? Вірю, що Росія скриває втрати, але не вірю, щоб при такому розвитку технологій і всього іншого ми не знали, які втрати у ворога? Бо, якщо читати лише українські ЗМІ з нашими втратами, то підсвідомо і за стільки років в обивателя складається відчуття, що ми програємо. Мало того, що уся історія України просякнута втратами та війнами і ми постійно святкуємо якісь поразки, та ще й нині є таке відчуття, що все програємо… Я розумію, що щойно сказане не змінить пропаганду, але й мовчати не хочеться.
Пам’ятаю, в університеті на військовій кафедрі нас вчили спецпропаганді на війська та населення ворога. Тоді вважалася потенційним ворогом Америка… Нам три роки розповідали, як треба їхні мізки промивати. Ну, щось на кшталт: «Солдате Джон, поки ти воюєш тут, не знати, за які інтереси, відставний генерал Смітт кохає твою дружину. Кидай зброю і рятуй сім’ю». Може то й була безглузда наука, але суть у тому, що не можна нехтувати пропагандою. Це жахливо, але це правда: шостий рік війни, а у міфічних «республіках» зростає покоління, якому втирають в голови, що Україна – це ворог…
Роман ІВАНЧУК.