Небесні сльози Саліни

SambirWZ
30

Небесні сльози Саліни

Ми заблукали за Добромилем і автівка голови Самбірської райради Віталія Кімака дременула аж у Княжпіль. Перепитати дорогу не було у кого – село порожнє. Аж тут – Бог послав нам ангела-рятівника – вродливу біляву дівчинку з великою парасолею. Марічка так само, як ми, у неділю йшла на Саліну. Це ми їхали, а вона йшла – дорога від Княжполя до Саліни – цілий мах. Уже в салоні розпитую: це вчителька казала йти? Та ні, виявляється, йде з доброї волі, бо там є уже її мама і тітка… Я подумав про те, що коли мине ще не одне десятиліття, сюди приїдуть чергові чиновники та журналісти, а такі, як Марічка, неодмінно приходитимуть не згідно з посадовими обов’язками, а з доброї християнської волі.

За метрів триста від Саліни нас зупинили правоохоронці – далі машиною не можна. Пропускали поближче до шахт лише священиків. А ми, мабуть, грішники, які мали мокнути під проливним дощем. На щастя, нагодився ескорт Михайла Гички – депутата обласної ради, і ми стрибнули у його джип. Пощастило ще більше, бо Михайло Михайлович мав кілька дощовиків – для себе, дружини пані Галини – голови Пустомитівської райради, народного депутата України Оксани Юринець, першого заступника голови ОДА Ростислава Замлинського… І ми в однакових дощовиках виглядали, наче одна команда… Не сумніваюся, що кожен з нас порівнював цей дощ не з дощем, а з небесними слізьми за жертвами невинно убитих українців. Завжди спекотна Саліна чи не вперше так рясно заплакала 75 літ після трагедії…

Була спільна молитва за участі владики Ярослава Приріза, вислухали його щирі слова болю від відчуттів, які неодмінно приходять на Саліні до серця кожного. Ще б пак, більше 3 тисяч людей тут кинули живцем у соляні шахти. Земля і досі стогне… На жаль, Саліна не стала ще місцем всеукраїнського паломництва. Хоча, як нам стало відомо, Оксана Юринець, яка була тут уперше, обіцяла подумати, як зробити так, щоб Саліна стала історичним надбанням пам’яті усієї України… Дав  би Бог…

Виступаючих було не надто багато – голова облради Олександр Ганущин, Ростислав Замлинський, голова райради Тетяна Терлецька, мер Добромиля Юрій Петрик. Про що говорили – зрозуміла річ. Ніхто нічого нового з кінця дев’яностих тут не розповідав – біль, смуток і надія на краще… Взагалі, це не місце для палких політичних чи владних промов, це просто місце молитви. Бо більше і ліпше, ніж молитва, не скаже ніщо. Не виступали народні депутати Оксана Юринець та Андрій Лопушанський. Не знаємо, може й образилися, може й треба було їм дати слово, але, знаєте, інколи мудріше на Саліні виглядають не ті, які виступають, а ті, які скорботно мовчать… Не вірите? Одного разу один нардеп сказав, що не розуміє,  як це могли вести на вірну смерть три тисячі людей, а вони не чинили спротиву… Приємно вражало, що на Саліну приїхало немало делегацій з районів області – навіть з Бродівського, не кажу про ближні, делегація з польського Перемишля. Ми побачили науковців Львівського Національного університету Йосипа Лося, Михайла Кріля, Мар’яна Лозинського – наших земляків. Побачили екс-народного депутата Ірину Фаріон, яка чомусь першою з усіх VIP-гостей покинула скорботну імпрезу…

У Хирові на владоможців, які поверталися з Саліни з певним душевним трепетом, чекав сюрприз – їм у Хирові перегородили дорогу з тим, щоб випитати, коли будуть ремонтувати шлях від Хирова до Скелівки? Чи правильний день для цього обрали – можна сперечатися. Хоча, може люди просто знудьгувалися за таким владним зорепадом і використали скорботну Саліну? Спочатку люди були налаштовані рішуче, та коли почули певні аргументи, начебто з розумінням поставилися до ситуації. Михайло Гичка, якого ми попросили прокоментувати ситуацію, зазначив, що з приводу цієї дороги уже виголосив запит з трибуни обласної ради. Цей шлях, як мовиться, “в темі”, а активісти просто ще раз нагадали про нього. В області будуть думати, як прискорити вирішення проблеми. Якоїсь трагедії з цього пікету Михайло Михайлович не творив – люди є люди: просто комусь важливо було саме в день Саліни привернути увагу не стільки до поганої дороги, скільки до своєї громадської активності.

 

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар