Невивчену тему «уроку» «Оптимізація» головний освітянин Старосамбірщини, наче «двійочникам», переніс на осінь…

В сесійній залі Старосамбірського району зібралися вчителі, щоб захистити свої школи від пониження ступеня чи закриття. Щоправда, ніхто їм слова не давав, а вони і не просили. Новий очільник відділу освіти Богдан Беницький сам їх захистив. Чи добре, що так вчинив, поняття не маю. Читаючи далі, висновки робіть самі…

СТВЕРДИВ пан Богдан, що тема оптимізації шкіл – дуже складна, але є лист з Львівської ОДА з переліком навчальних закладів, на яких треба зекономити освітянські гроші. Є протокольне доручення від губернатора Олега Синютки до голови РДА Ореста Бонка про скорочення видатків і конкретні назви сіл. Протокольне доручення шефа для Ореста Едуардовича має бути обов’язковим, але підлеглий голови РДА – головний освітянин, пішов проти владного вітру… Чи сам взяв на себе таку мужність, чи хтось його намовив, не знаю, але можу здогадуватися, що якщо хтось і буде битий за непроведення оптимізації, то якраз Орест Бонк, бо для Тетяни Терлецької як голови ради протоколи від Синютки – не «законодавчий» акт. Так ось, за словами пана Беницького, чи то під закриття, чи то під пониження ступенів потрапляють Росохи, Передільниця, Волошиново, Смерічка, Лібухова, Тур’є, Мігово, Солянуватка, Кобло, Скелівка, Стара Сіль, Стрільбичі (вибачте, якщо помилився, але писав з голосу головного освітянина). Очільник відомства зізнався, що він лиш 5 днів при посаді і приймати такі кардинальні рішення, не розібравшись у ситуації, не хотів би. Та навіть за ті п’ять днів проаналізував ситуацію: якщо, наприклад, у Передільниці дітей обмаль, то через років п’ять їх буде тринадцять. Та й інші населені пункти мають перспективу до зростання. Пан Беницький вважає, що треба організувати комісію, яка вивчить не тільки села з ризиком, а й усі інші. І тоді прийняти розумне рішення. Мирон Пацай, обговорюючи проблему, попросив, аби перед тим, як на сесії райради будуть щось оптимізовувати, має бути рішення сільських рад про закриття чи пониження статусу. Миколу Цепендуцікавило, чи добре працюють «Школярики», які дітей мають возити у храм науки, але у відповідь прозвучали нарікання на дороги. Просили обранці враховувати і такі обставини: виявляється, біля деяких доріг, як от у Мігово, є круті провалля на обочині, а школа несе відповідальність за життя дітей. Якийсь монотонний фасон обговорення проблеми обірвав Роман Батючок, мовляв, поясніть нам, панове освітянські начальники, чого від депутатів хочете? То говорите про завдання від Синютки оптимізувати школи, то кажете цього не робити… Приблизно таке ж питання прозвучало і від Василя Курія: ви там у себе в РДА розберіться, що вам від депутатів треба…

І потім ми почули те, що нас шокувало. Виявляється, зі слів очільника освітянського відомства, бракує до кінця року 15 мільйонів гривень на школи. Крім того, треба встановити 4 котли у закладах, що потягне 400 тисяч гривень, треба купити 700 тонн вугілля та 500 кубів дров, 600 тисяч мають заплатити за електроенергію. При таких боргах думати про якісь перспективи освітянської галузі непросто – наші вам співчуття. Освіту фінансують з держави у розрахунку на одного учня. Один учень «коштує» в середньому 10 тисяч гривень. Чим менше учнів – тим менше грошей від держави… Все просто.

Голова РДА Орест Бонкзгадав те, про що постійно говорить, як тільки йде мова про оптимізацію. У 2005-му в районі було 13 тисяч 200 дітей, а станом на 1 вересня торік, мали 5 тисяч 737. Запросив депутатів відчути різницю. Справді, вражаюче. Різниця має переконувати владоможців у тому, що скорочення шкіл неминуче, але у сесійній залі прозвучали і риторичні питання на кшталт: що за село без школи, що робити з вивільненими будівлями, які можуть розтягнути так само, як колись ферми. За словами пана Бонка, у Лаврівську школу ходить чотири дитини – вихованці сиротинця, а решта їздить у Велику Лінину. З таким успіхом туди ж можна возити і тих чотирьох, резюмував голова РДА. Ще одна риторика: якщо трудове законодавство ніхто не відміняв, то кожного педагога треба за кілька місяців попереджувати про звільнення. Коли це робити?.. В освіті основна дійова особа – це учень, який мусить мати добрі умови для науки, що є у великих школах, а не у малих. А у нас виходить так, що педагоги, тримаючись за освітянський шматок хліба, боряться за школи без школярів. Хоча і вчителів треба розуміти: куди їм за шматком хліба йти? У Польщу з пляшкою горілки чи тамтешню малину збирати?

Одне слово, цього разу тему оптимізації відклали на потім. До якого часу, невідомо, відомо лише, що розпочнуться канікули та відпустки і хто буде займатися цими проблемами?

Роман ІВАНЧУК.