«Не користуюся газом уже п’ять років, а за газ мушу платити»
«Послухайте, то якась кара Господня! Я вже третій день плачу гіркими сльозами і не знаю, де помочі шукати. Ви розумієте, п’ять років живу у своєї доньки в Самборі. Вона мене забрала зі села на Старосамбірщині, бо залишилася самотня і з гіпертонічних кризів не вилажу.
СПОЧАТКУ дочка їздила мене в село лікувати, потім їй набридло, зібрала всі мої лахи і перевезла в Самбір, вділивши у своїй хаті одну кімнатку мені. До села ми практично не їздимо, хату, як кажуть кілком підперли, мій город сусідка для себе обробляє. Кілька місяців тому вона задзвонила мені, що прийшла квитанція за газ… Я тому значення не надала, бо ж якщо не користуюся ні газом, ні світлом, то за що платити? Але пару днів тому вже до мене задзвонили і попередили про борг – близько тисячі гривень. То виходить, що я тепер, по суті перебуваючи на утриманні доньки, бо моя пенсія йде на ліки, мушу платити газовикам? Де та справедливість і як мені боронитися?»
Це був дзвінок до редакції, який ми чемно вислухати і обіцяли щось написати. Тим паче, не тільки ця пані має такі ж претензії, а й інші… Як тільки зайшла мова про «дві газові квитанції», ми двічі роз’яснювали людям цю ситуацію. І самбірські газовики не в захопленні від такого поділу: за газ окремо і окремо за транспортування, але не в Самборі це вигадали. Мусимо коритися волі столичних панів. Проте, одна справа – дві квитанції, а інша та, про яку нам розповіла пенсіонерка. Наші люди в «газовій конторі» розповіли, що елементи несправедливості є, але так чи інакше, транспортування відбувається навіть по тих трубах, на протилежному боці яких ніхто блакитне паливо в хатах не витрачає. Витрати на обслуговування мереж є загальні для всіх, у тому числі і для підведених до проводу хат-пусток. Станом на сьогодні, лише 60 відсотків споживачів оплачує транспортування газу і якраз за ці кошти і живуть самбірські газовики. Наші співрозмовники допустили, що вартість транспортування газу може вирости, бо такі контори, як наша, не виживають… Це те, що не дуже втішить споживачів чи скаржницю до редакції. Більш оптимістично прозвучало повідомлення про те, що газовики з низів звернулися у столицю, аби хоч якось пом’якшити фінансовий прес на такі хати, де люди справді не користуються блакитним паливом. Наразі Комісія, яка регулює ці енергетичні фінансові питання, відповіді не дала. Коли дасть, і чи пом’якшить, не знає ніхто.
Коли ця замітка була готова до друку, нам зателефонували газовики і повідомили радісну новину: щось та зрушилося! До них наразі неофіційно дійшло повідомлення про те, що в НКРЕ відчули абсурдність брати «за труби» гроші, якщо в хатах давно ніхто не живе. Ця оплата може бути знята, або суттєво зменшена, щоправда, коли, невідомо, треба чекати офіційних тверджень. А от ті, які не живуть постійно, а лиш час од часу приїжджають до хат-пусток і газ включають, все ж будуть платити, хоча не знати, якою буде та сума. І ще нам додали таке: вартість доставки газу коливається в різних областях – все залежить від того, на скільки густо населеними є міста і села. Де більше скупченого люду, там дешевше. В пунктах, де хата від хати далеко, ясна річ, вартість доставки більша.
Роман ПОГОНИЧ.