Неподолане вето
Позаминулого вівторка відбулася третя “серія” розпочатої раніше сесії міської ради. У самбірських обранців виробився інстинкт – як тільки вівторок, так і сесія. Я йшов з важким серцем, бо знову буде довго, знову будуть розбірки, але помилився – передбачити поведінку мера і депутатів, коли сходяться, неможливо.
ТА ВИДНО, день перед тим вони сходили до Великодньої Сповіді, бо на ранок були благі і чоловіколюбні. Зо два десятки земельних питань йшли, як по маслу – без обговорень. Таке відчуття, що всі нараз (тьху-тьху – нівроку) помирилися. Але якщо раніше, коли було нудно слухати теревені, журналісти опускали голови поміж крісла і вголос (щоб головуючий почув і щоб процес пришвидшити) вигукували: “Голосуєм!”, то цього разу нашу місію відібрав Володимир Круль.
Наша газета, як правило, у земельні питання не вникає, бо почасти не знаєш, чиє прізвище за чимось ховається… Але цього разу йшло кілька питань, у яких фігурувало прізвище депутата Кузьмяка або Сікорської. Ми б традиційно не звернули увагу, однак сам Ярослав Степанович як законослухняний депутат попередив про імовірний “конфлікт інтересів”. Всі земельні проекти пана Кузьмяка, чи його однодумців, наприклад, Степана Мандюка, прийняли, за них проголосували 19 обранців. Мер Юрій Гамар та його команда не були “за”. Дивно, бо раніше у цій команді був і пан Кузьмяк, і пан Мандюк. “За” голосували і обранці однієї з партій, які колись не товаришували з Ярославом Степановичем, ба більше, привселюдно критикували… Але, очевидно, ніщо так не об’єднує депутатську більшість, як нелюбов до мера… З кіл, близьких до управителів ратуші, того ж вівторка стало відомо, що міський голова може на дещо накласти вето.
Минулої п’ятниці Юрій Гамар повідомив депутатам, що на рішення, яке стосується ґрунтів сільгосптехніки і їхнє переведення у житлове будівництво, він наклав вето та вніс на повторний розгляд позачергової сесії, оголошеної на вівторок. Інстинкт спрацьовує: у вівторок вранці обранці зібралися під ратушею. Були у гарному настрої, бо ввечері хтось написав у соцмережах, ніби один з депутатів купує один депутатський голос за 2 тисячі доларів. Стали жартувати, кого і у скільки оцінили… Потім перебралися до сесійної зали. Головний архітектор Ігор Гамар спробував пояснити мерське вето, мовляв, детальний план території, куди входить сільгосптехніка, не збігається з майбутнім Генпланом. Аргумент депутати розбили, бо Генплану нема, а вже затвердили більше десятка детальних планів. Потім виступив Степан Мандюк, розповів, що опікується територією сільгосптехніки, хоче відновити і виробництво, і на окремій ділянці – звести житло для самбірян і працівників підприємства. Будівлі викуплені, а окремі з них уже “реставрації”не підлягають, тільки зносу, можливо, для зведення житла… Міському голові ця доповідь не сподобалася і під слова Степана Мироновича, мовляв, я переконував самбірян голосувати за вас, Юрій Петрович вийшов з залу. Коли повернувся, кворуму уже не було. Оголосив перерву до наступного вівторка, адже вето треба долати, або з ним погоджуватися…. Традиція не міняється: кожного вівторка ми з депутатами ходимо на сесію…
Роман ПОГОНИЧ.