Не хотіли їсти хліба – пакуйте яйця в євроупаковку
Реальний інвестор готує Самбору 200 робочих місць. Підемо працювати?
Пригадую, одного разу на Старосамбірщині представляли чергового голову РДА, який в інавгураційній промові палко розповідав про те, що докладе усіх неймовірних зусиль, аби на ввірену йому державою територію приходили потужні інвестори та відкривали свої підприємства, створюючи новесенькі робочі місця. Тодішній губернатор Олег Синюка ту казку слухав-слухав, а потім перебив доповідача: ніякий інвестор не прийде на територію, яка поблизу кордону, бо навіть якщо прийде, то не буде кому працювати. Люди в 30-кілометровій зоні від «колючки» навчилися жити без промислових підприємств. І не зле жити… А потім натякнув шеф області, мовляв, якщо хтось і захоче прийти, то його треба ледь не в дупу поцілувати за таку мужність…
МИ ДО чого те все ведемо? Та до того, що у Самбір, який так само близько до кордону, заходить потужний інвестор. Представники ТОВ «Сем Екопак» Сергій Рудковський та Максим Полунін уже зустрілися з міським головою Юрієм Гамаром, секретарем ради Юрієм Дмитришиним, керівницею управління економіки Світланою Дутко. Мабуть, просто по-джентельменськи прийшли сказати, що ми вже тут. Для ближчого знайомства: головне представництво кампанії знаходиться у Токмаківці, що на Дніпровщині. Завдяки успішній роботі та задля перспектив прийняли рішення про розширення ринку та збільшення потужностей. Уже потім пан Дмитришин, коментуючи зустріч, сказав нам, що Самбір видається їм дуже привабливим, бо територію, яку хочуть взяти, має усі комунікації, митницю, залізницю і ту ж таки близькість до кордону. А потім по секрету нам зізнався, що гості перепитували, що у них захоче міська рада? Бо в інших містах, куди пробували заходити, мери самі питали, що вони з цього будуть мати, чи навіть малювали числівники на салфетках. Натомість Юрій Гамар навпаки, сказав, що буде повне сприяння, навіть якщо інвестори захочуть розширювати територію підприємства. Адже мова йде про те, що будуть не лише робочі місця для самбірян, чи мешканців околиць, а й відрахування податків. ТОВ «Сем Екопак», продовжив далі Юрій Дмитришин, займається виготовленням пакування за сучасними інноваційними технологіями. А потім свої мудрі слова перевів на народну мову. Підприємці виготовляють екологічно чисті упаковки для яєць, яблук, груш, ківі, ягід, динь і всілякого такого іншого. Раніше такі упаковки були з пластику. Але мудра Європа перенаситилися пластиком, оголосила їй бій і вирішила перейти на щось природне. Підприємливі люди вловили цю тенденцію і взялися виготовляти упаковки з паперу – звичайної макулатури. Потім пан Дмитришин пояснив нам, як це виготовляється. Говорив на стільки авторитетно, що можна було повірити… Папір вимочують, перемелюють, потім висушують до потрібних форм – під яйця чи полуниці… Самбір знадобився підприємцям тому, що Іспанія поруч з іншими країнами Старого Світу захотіла цю продукцію, от і довелося розширювати виробництво.
Гості розповіли нашим господарям, що підприємство стабільно оплачує податки, зарплати та інші соціальні гарантії – на рівні. Планують до двох сотень робочих місць. Як для Самбора, повірте, це дуже вражаюче та потужно. Тепер про те, з чого розпочинали – робочі руки. Для того, аби підприємство жило, треба, щоб ми пішли працювати туди, а не втікали за кордон…
Варто відзначити, що підприємство ТОВ «Сем Екопак» має наміри вкласти близько 70 млн.грн. у відновлення роботи існуючого виробничого комплексу. Підприємство має в традиції допомагати громадам, де знаходяться їхні підприємства.
Виробництво буде знаходитися на території колишнього хлібокомбінату. Юрій Дмитришин поринув у недавню передвиборчу історію… Один з кандидатів у мери обіцяв відновити випікання хліба і начебто мав уже розмову з львівськими панами колишнього нашого підприємства. Хоча, додає Юрій Любомирович, підприємство уже було виставлене на продаж. Радше всього, «Сем Екопак» буде викуповувати територію та будівлі. Це значить, що приходять сюди всерйоз і надовго. Секретар ради прогнозує, що обладнання, на якому пекли хліб, власники, очевидно заберуть – це їхні проблеми. А в будівлі піде нове обладнання для нового виробництва. Слухаючи все це, ми не могли не перепитати про два моменти, які, очевидно, не даватимуть спокійно жити простому обивателеві. Перше: чи буде виробництво екологічно чистим, чи не буде шкідливих викидів в атмосферу? Юрій Дмитришин сказав, що екологічно чиста продукція не може виготовлятися зі шкодою для екології. Крім того, намочити папір і висушити – це не хімія. І наступне запитання від нас: чи не станеться так, що через нестачу сировину інвестори просто поїдуть від нас. Виявляється, на місцеву (самбірську) макулатуру вони й не дуже розраховують. Вживаний папір звозитимуть з усієї України. Отакої!
У всій цій історії добрим є те, що будівлі колишнього хлібокомбінату – народне майно, не пропадуть, що там будуть працювати наші земляки, а вічні опоненти уже не матимуть одного з козирів у боротьбі за владу. І як тут не згадати коментар якогось пана в соціальних мережах до цієї теми: «То що, хліба вже в Самборі пекти не будуть?» Ні, не будуть! Треба було його їсти тоді, коли випікали, то може комбінат і досі працював би, а так – пакуйте яйця в екологічно чисту упаковку… Або такий коментар: видно, міська рада задумала якусь «схему», якщо продає завод? Він, прошу пана, проданий уже давно, а зараз відбувається щось інакше: хлоп хлопові свої портки продав і, уявіть собі «схему» – геть без відома ратуші…
Роман ІВАНЧУК.