Нові відкриття новоміського Свята врожаю

SambirWZ
35

Нові відкриття новоміського Свята врожаю

Вчетверте наш репортер бавиться з хліборобами тієї округи і кожен раз має чим дивуватися

Така вже традиція – без «Високого Замку» в Новому місті не відбувається жодне Свято врожаю. Свого часу голова райради Тетяна Терлецька вирішила, що кожен «мікрорайон» Старосамбірщини мусить мати своє свято, яке б гуртувало людей. Новоміська об’єднана громада устами свого очільника Петра Куляса обрала Свято врожаю. Отак четвертий рік поспіль і їжджу туди…

ТАМ, знаєте, особлива аура, там люди, які вміють забавитися, там є причина сказати хліборобам гарні слова. Місце зустрічі у них теж традиційне – територія, відведена під розваги «Ковбойки». До речі, створити таку зону відпочинку – то була ідея Петра Куляса, яку навіть Європа своїм коштом підтримала… Оскільки тих свят, які задумувала Тетяна Терлецька, стало менше, бо карантин всю ідею перепаскудив, спраглі бути з народом владоможці, приїхали у Нове місто доволі дружно – голова райради Тетяна Терлецька, депутат обласної ради Михайло Гичка, голова РДА Петро Назар зі своїми заступниками Миколою Петриком та Романом Батючком, генеральний директор Старосамбірської ЦРЛ Іван Медвідь. З партійних діячів наш репортер помітив хіба братів Святослава та Олега Горбових… Безперечно, деяким дали слово на урочистостях і вони раділи разом з господарями, що вміємо на своїй землі щось посадити і зібрати, що комори у нас повні, або, скажемо так, майже повні, що не перевелися люди, які знають, що хліб народжується не в супермаркетах… Після того, як священник окропив коровай з нового врожаю, що його вручили Петру Кулясу, а місцеві артисти заспівали кілька врочистих пісень, згадали і винуватців свята – хліборобів Андрія Деркача, Степана Шведу, Юрія Максима, Тараса Карвацького. Володимира Дутка, Степана Партику, Мирона Дутка, Михайла Брошка, Тараса Карабіна, Михайла Лужницького, Романа Куляса, Романа Мельника, Володимира Грушка, представників фірми «Агрооптіма», «Контінентал груп», «Агролімітед», «Норбілк-Агрі». Чесно кажучи, далеко не кожен «мікрорайон» може похвалитися таким розмаїттям аграрних авторитетів та формувань…

Після урочистостей відбувся фуршет. Ну, якщо ми напишемо, що його не було, ви все одно не повірите. Зрештою, дари ланів треба пробувати. Ми зустрілися з господинею свята Оленою Куляс – дружиною самого голови, яка як перша леді взяла на себе обовязок усіх пригощати. Всього було багато і все було смачне. Зізналася, що три ночі готувала підвечірок для гостей та господарів, але ми перепитали у неї, чи готова вона збільшити територію, позаяк її Петро Петрович балотуються на посаду укрупненої уже Добромильської ОТГ? Кивнула головою на знак згоди, бо що мала робити… Але не фуршетом єдиним ми жили…

Дуже приємно було зустріти у тирі «Ковбойків» старе і порядне товариство колишніх сільських голів чи директорів з цієї округи – панство Куляс, Громіш, Баген та інші. Які б ситуації не виникали, а вони завжди разом. До речі, Іван Баген настріляв в тирі найбільше балів і прокоментував себе так: «Є ще порох в порохівницях». Побачилися з Богданом Жидиком, який колись керував районною освітою. Це було так давно, що юне покоління вчителів уже не пам’ятає, але його досі називають «керівником освіти», хоча після того їх було дуже багато. Чим цікавий Богдан Григорович? Богдан Григорович цікавий тим, що не пропускає жодного публічного заходу на Старосамбірщині. Навіть не знаю, скільки йому літ, знаю, що далеко за вісімдесят, але він постійно поміж людьми і, до речі, наш постійний читач. Навіть ми не на всіх заходах буваємо, а він встигає…

Відкриттям цьогорічних обжинок для мене особисто стали дві зустрічі. З сім’єю Романа та Ганни Паславських знайомий давно. Вони свого часу орендували продуктову крамничку на «Смільниці», торгували різним товаром, у тому числі і спиртним, бо поляки нашу горілку люблять. Але «Смільниця» як закрилася на початках карантину, так більше не відкривається – чому влада мовчить, не знаю, але це неправильно. От сім’я підприємців перейшла на інший бізнес, відкривши для краян «Корисну комору» – це здорове та екологічно чисте харчування. Господарі «Комори» кажуть, що хімією ми уже ситі, треба вчитися їсти щось корисне. Ну, що буду брехати, дали попробувати… Справді, смачно, а от щоб переконати себе, що це ще й здорово, треба їсти регулярно…

І ще одне Новоміське відкриття – Ярина Фіс. Я на таких святах ніколи не реагую на столики з біжутерією – ну, це зрозуміло, але цього разу спокусила відома Галина Павлечко, мовляв, купіть своїм домашнім дівчатам оригінальні прикраси. І що ви думаєте, оцінив і купив. Ярина Фіс – людина напрочуд цікава. Працює заступником директора у Добромильській музичній школі, але має дуже оригінальне хоті – виготовляє прикраси з натурального матеріалу. Це філігранна робота, яка вимагає не лише мистецького хисту, а й терпіння. Вона збирає різний природний матеріал – листочки, квіточки, пелюсточки і все таке інше і «закатує» їх в так звану ювелірну смолу… І всі ті свіжі квіточки наче застигають… Але якщо сережки чи ланцюжки – то не новинка у такому мистецтві, то коралі пані Ярина може патентувати як свій винахід. Коралів, у яких засмолений, наприклад, справжній мак, а у нашому випадку, ще й освячений, виготовляє в світі (!) лиш вона одна. І хіба не «Оба-на»! Мак, як вона нам пояснила, з давніх часів вважається оберегом від усього лихого, а тому, як чоловіки, так і жінки охоче носять брюлики чи коралі з маком… А мені пригадалася розповідь одного знайомого, який їхав з Москви у Львів в купе з молодим чоловіком. На кордоні, коли в поїзд входять митники-прикордонники, молодий чоловік щось сипнув під поріг купе, а вже потім пояснив: постійно возить з Росії гроші наших заробітчан, от щоб його не запідозрили у чомусь лихому, сипле під ноги перевіряльникам освячений мак. Жодних проблем ні разу не виникало…

Приблизно таким було моє цьогорічне свято і Новому місті…

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити