Ніщо так кучно не об’єднує самбірських депутатів, як буфети
Позаминулого вівторка сесія Самбірської міської ради запрацювала. Хоча перед початком прогнози були не надто втішними. Обранці, які мали зійтися на дев’яту ранку, збиралися довго. Через хвилин сорок у сесійній залі з’явився міський голова Юрій Гамар і, порахувавши голови, вирішив, що треба знову переносити зібрання.
Як Ліля Гейник сесію продовжила
Проте, Лілія Гейник вирішила розповісти про проблеми свого округу і поки говорила, підійшло стільки обранців, що вистачило для кворуму. Лілія Василівна сказала, що на Калнишевського взялися за водовідведення, яке паскудить вулицю купу десятків літ. Там озерце, через яке діти «пливуть» до школи. Депутатка чи то знайшла спонсора, чи то свої гроші вклала, але на суму більше 20 тисяч купили труб, комунальники під орудою дуже старанного (слова доповідачки) керівника СКП «Об’єднане» Романа Затварського взялися до праці, однак сусідні мешканці запротестували і роботи, які розпочалися, довелося призупинити. Причому, за словами пані Гейник, серед тих, хто протестував, був хтось із членів міськвиконкому. Вердикт обраниці: навіщо нам такі члени виконкому? Мер відповів, що всі служби мають працювати злагоджено, хоча сумніваємося, що така відповідь пані Лілю влаштувала. Зрештою, наступного дня після сесії нам зателефонували мешканці вулиці Калнишевського і повідомили, що майстри, які провадять водовідвід, хочуть зруйнувати їхній мостик. Ми згодом поцікавилися у Лілі Василівни, чи справді будуть мостик нищити і вона запевнила, що ніхто цієї споруди зачіпати не буде. До слова, у тому ж дзвінку почули, що у цьому закутку (від третьої школи і у бік Стрілкович), дуже паскудний зв’язок від «Київстар». Якщо з мостиком розібратися простіше, то як вплинути на оператора, не знаємо…
А ще Лілія Василівна, добравшись до найвищої трибуни, розповіла колегам, що місто перерахувало гроші за гравій у Старосамбірський кар’єр, а гравію не дають, бо кажуть, що нема. Якщо нема, резюмує депутатка, то можна знайти інший кар’єр – зима на носі, а дорога на її окрузі дірява.
Поки депутати “латали дороги”, зібралося стільки люду, щоб продовжити тяжку працю над довгим порядком денним. Як підмітив Володимир Мурайко, цього разу прийшли ті, які не ходили раніше – скажемо так, не дуже прихильні до Юрія Гамара. Прихильні чомусь відпочивали. Цю обставину пояснили делікатно: нехай ратушні не розпускають чутки, що «доброму мерові» не дають працювати «погані депутати».
«Слизькі» інвестиції та «Господарник» для АТОшників
Обранці «зарубали» проект рішення з приводу порядку залучення інвестицій. Назва дуже громіздка і пересипана не зовсім зрозумілими для обивателя словами. Зарубали тому, що це одне з тих “слизьких” питань, яке опозиція не мала наміру проводити у життя, бо за ним начебто крилася нагода міському голові самотужки приймати рішення, які у компетенції депутатів. Вирішили: проект вивчать незалежні юристи.
Далі стали говорити про знаменитий «Господарник» – це територія під садівництво за парком біля так званого молодіжного озера і біля водоканалу. Проблема толочеться уже багато літ. Списки членів «Господарника» змінювалися, аднак жодна попередня влада не узаконила ділянки претендентам. Але почалася війна на сході, і пляци під забудову слід передавати воїнам АТО… От обранцям і запропонували затвердити відповідний квартал, а у «шапці» до проекту рішення написали, мовляв, на виконання відповідних документів з приводу землі для вояків… Юрій Дмитришин наполягав, аби перед тим, як затвердити квартал з такою «шапкою», треба відмінити якесь рішення по «Господарнику» ще з 2009 року. Однак обранці на зауваження не зреагували і пропозицію відсунули, причому з не найкращими словами характеристики автора доповнення. Нам здалося, що депутати у такому дратівливому питанні вирішили не морочити собі голову ще й 2009 роком… Чи справді ця земля перейде воїнам АТО, побачимо згодом.
Зупа чи піца?
Далі пішли до шкільних буфетів – не менш, ніж «Господарник», слизьке питання. За словами керівника міської освіти Святослава Ухача, директори шкіл начебто погодилися з тим, аби у школах були буфети. Хоча не сказав, які директори пішли на це. У обранців до шкільного харчування були підозри ще з тих часів, коли шкільні їдальні вели незалежні підприємці, які згодом кинули благородну справу – харчування дітей, і тодішній владі довелося алярмово налагоджувати гаряче харчування. Оскільки “підозрілі” підприємці перебувають нині у статусі наближених до мера, то у депутатів виникли підозри: чи, бува, знову не наживатимуться на буфетній продукції на кількох квадратних шкільних метрах. Світлана Дутко пригадала, що свого часу моніторили ціни у буфетах і з’ясували, що завищені удвічі… Але набагато серйозніше звучав аргумент інший: батьки дають дітям гроші до школи, щоб ті з’їли чогось гарячого, а не якоїсь піци чи прирівняної до неї продукції. Жодного голосу за те, аби у школах були буфети, ми не почули. Всі “утримувалися” або “протестували”. І це дало змогу Володимиру Мурайку зробити філософський висновок: ще ніщо так кучно не об’єднувало депутатську громаду, як шкільні буфети. Доволі сенсаційне повідомлення виголосив міський голова, мовляв, треба придивитися до шкільних їдалень, бо туди привозять теляток і там на шкільному кухонному обладнанні хтось розробляє, ймовірно, на продаж не у школах…
І хоч це питання дружно не пройшло, проте депутат Роман Барна встиг нагадати, що коли хтось так щиро пхає у школи буфети заради… здешевлення продукції, то чому досі міська влада гальмує передачу в оренду котельні, яка б гріла дешево і економила для міста гроші платників податків.
Олег Француз так і не врятував стоматполіклініку
Потім пішла медицина. Без медицини на наших теренах не відбувається жодне зібрання депутатів. Цього разу дійшла черга до стоматполіклініки. Депутатам запропонували скоротити 17 ставок зубників. Говорили полум’яно і довго. Стоматологи захищали свій колектив, в.о. головного лікаря Степан Скірин твердив, що якщо не проведемо оптимізацію цього закладу, то не буде з чим їхати в область випрошувати дотацію. Хтось твердив, мовляв, залишайте все так, як є, бо невдовзі Самбір стане центром госпітального округу і доведеться відновлювати все те, що зараз втрачаємо. Працівники стоматології переконані, що вони уже скоротилися до розумних меж, і треба дивитися на інші медколективи. Натомість їм казали, що коли дитячу лікарню понизили до рівня відділення, то треба “розправлятися” і з стоматполіклінікою. Хотіли визначити певні терміни «розправи» з зубниками, але терміни не пройшли. Взялися до голосування. Фактично, працюючи на грані кворуму, для проведення оптимізації забракло одного голосу – голосу Олега Француза, і він з задоволенням попросив вписати його прізвище у скрижалі історії як рятівника стоматполікілінки. Але питання, на зло лікарям, внесли на повторне голосування, бо хтось з обранців повернувся до зали і його голосу вистачило для того, щоб у клініці хтось не спав ночами і думав, кого коротити. Пан Француз потерпів фіаско. Як на наш немедичний розум, можна піти найлегшим шляхом: хто має приватні кабінети і працює на державній території, може вступитися. У кулуарах нам відповіли на цей закид: а во вчителі мають уроки у школі, а вдома займаються репетиторством.
Депутати дозріли до того, щоб у Самборі було відділення гемодіалізу, бо маємо два десятки хворих, які по кілька разів у тиждень мусять в такій установі підтримувати свої нирки і життя. Наразі не визначилися з місцем перебування нового закладу – чи то очне відділення ЦРЛ чи територія дитячого відділення, чи залізничної лікарні, ще не знаємо. Так само – чи нова структура впаде на місцевий бюджет, чи буде філією обласної клінічної лікарні?
За традицією, поговорили міські обранці про те, що район не платить за своїх хворих, а у структурі пролікованих у Самбірській ЦРЛ їх 65-67 відсотків. Потім згадували про госпітальні округи… Хоча інформація минулого тижня буквально шокувала – департамент охорони здоров’я Львівщини запустив чутку про те, що в області буде єдиний госпітальний округ з центром у Львові. Аналітики твердять, що в області тверезо оцінили ситуацію: якщо буде з десяток округів, то навіщо тоді «облздороввідділ»? Може то просто «мульку» хтось закинув, але ж закинув…
Відставки узаконили
Під кінець сесійного дня депутати погодилися з тим, щоб припинити повноваження багатостраждального заступника міського голови Наталії Зремяк, яка уже не працює в ратуші, однак не погодилися з тим, щоб Наталія Романівна не була членом міськвиконкому. І остаточно відпустили з ратуші ще одного заступника мера Миколу Лозинського, який багато місяців в ратушу до праці не ходить. Ще одну ратушну відставницю Галину Кухар, яка керувала справами і є членом міськвиконкому, розглянуть наприкінці сесійного засідання, але коли воно настане, невідомо.
Роман ІВАНЧУК.