Одна людина, запитавши, що змінилося після Революції Гідності та Майдану, може зіпсувати святковий настрій
Самбір відзначив другу річницю Революції Гідності. Повірте, не міг не прийти, бо два років тому був разом зі студентами практично на усіх їхніх віче і щиро радів, що не старі політики, а молодь вийшла здобувати своє майбутнє.
Друга річниця відбувалася скромно – ну, може нам так здалося, що скромно… Молоді було небагато. В соціальних мережах розпустили плітки, начебто їх силою зганяли. Не знаємо, чи силою, чи ні, але два роки тому було значно більше охочих помітингувати. Відбулося щось на зразок літературно–музичної композиції, до речі, непоганої. Принаймні, пісня “Подай руку Україні“, яка тоді звучала скрізь, а започаткували її у Польщі на всіх теле– та радіоканалах одночасно, насправді вразила і повернула у ті непрості часи (щоправда, не усім сподобалося те, що пісні лунали, мовляв, можна було б без них, можна було б обійтися лише молитвою у пам‘ять про загиблих). Не можемо не виділити виступу міського голови Юрія Гамара, який розпочав з того, що йому не зовсім комфортно стояти перед молоддю, йому б ліпше – поміж молодими… Згадав ті перші революційні дні, коли усі навчальні заклади вийшли боронити свій Європейський вибір. На думку Юрія Петровича, ця Революція змінила хід історії у державі і кожного з нас. І далі запевнив, що не дасть бездарно витрачати бюджет, а навесні наше місто стане ще кращим. Додав, що зарплати будуть, що не треба слухати тих, які лякають городян, ніби в місті не будуть вивозити сміття… Одне слово, все буде нормально. Після ще кількох коротких виступів молодь пішла до пам‘ятника Небесній Сотні на Площі Пам’яті на спільну молитву та пошанування Героїв.
Загалом позитивний настрій мені зіпсувала знайома, яка у всі часи ставилася скептично до всього, що відбувається. Перепитала, що цього разу в Самборі святкують, а коли почула мою відповідь, то поцікавилася: а що за два роки після Революції і смертей на Майдані змінилося? Ви не повірите, я не знав, що відповісти…
Роман ІВАНЧУК